"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/28015/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Лиски Т.О.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок, виплату і призначення щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року, -
встановив:
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, зобов'язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки відповідно до розмірів, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), у сумі 7667,50 гривень.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації і Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та недоплати ОСОБА_4 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки. Зобов'язано відповідачів забезпечити перерахунок і виплату ОСОБА_4 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ за 2007, 2008 та 2009 роки, виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат. Вирішено питання щодо судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.
Даний позов подано та розглянуто судом першої інстанції за правилами цивільного судочинства.
У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_4 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом II групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації. Допомога на оздоровлення за 2007 рік йому була виплачена 26 квітня 2007 року, за 2008 рік - 12 травня 2008 року, за 2009 рік - 21 квітня 2009 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 у розмірі 120 гривень.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ було передбачено, що інвалідам ІI групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а частиною 7 цієї статті встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи - 120 гривень.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначених норм Законів, то після прийняття рішень Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачеві щорічної разової грошової допомоги.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки позивачеві здійснювалася 26 квітня 2007 року та 12 травня 2008 року, відповідно, - в період, коли наведені норми Законів були чинними, а їх виконання обов'язковим, а тому дії відповідачів на час виплати ОСОБА_4 зазначеної щорічної допомоги у 2007, 2008 роках були правомірними.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 за 2007, 2008 роки.
Водночас, редакція абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ, яким розмір грошової допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи визначено у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, у 2009 році була чинною та іншими законодавчими актами, в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, не призупинялась і зміни до неї не вносились.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про неправомірність виплати позивачеві як інваліду ІІ групи грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 120 гривень, встановленого підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, який суперечить Закону № 796-ХІІ, та про наявність законних підстав для нарахування і виплати позивачеві допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за 2007, 2008 роки - скасувати і прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок, виплату і призначення щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи - відмовити.
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Лиска Т.О.
Стародуб О.П.