16 вересня 2014 року м. Київ К/800/47907/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в місті Києві, за участю третьої особи - Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання нечинним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішенями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ці рішення та ухвали инове судове рішення.
У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (КАС України) Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).
Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в місті Києві, за участю третьої особи - Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання нечинним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Єрьомін