11 вересня 2014 року м. Київ В/800/4040/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,
Іваненко Я.Л.,
Кобилянського М.Г.,
Швеця В.В., -
перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 6 березня 2012 року позов задоволено. Визнано неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення ОСОБА_6 довічної пенсії за вислугу років у зменшеному розмірі та відмови у призначенні йому надбавки до пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є студенткою II курсу денної форми навчання Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» зі строком закінчення навчання 30 червня 2015 року. Зобов'язано відповідача призначити позивачеві з 1 вересня 2011 року довічну пенсію за вислугу років відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року №3591-ІV (далі - Закон №3591-ІV)), а також надбавку до пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітню дочку ОСОБА_7, яка є студенткою. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити позивачеві призначену з 1 вересня 2011 року довічну пенсію за вислугу років, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини 3 статті 43 вказаного Закону, тобто з розміру 10684,65 гривень, а також з урахуванням права на 50% надбавку до пенсії.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_6 з 1 вересня 2011 року довічну пенсію за вислугу років, здійснити її перерахунок та виплату, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону №3591-ІV), тобто з розміру 10684,65 гривень. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 6 березня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року касаційні скарги ОСОБА_6 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишені без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та постанова Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 6 березня 2012 року в нескасованій частині - без змін.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що ОСОБА_6 має право на призначення надбавки до пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітню дочку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є студенткою II курсу денної форми навчання Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» зі строком закінчення навчання 30 червня 2015 року. Разом з тим, підстав для здійснення перерахунку позивачеві довічної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, немає, оскільки такі положення підлягали застосуванню лише до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року №745, тобто до 23 липня 2011 року.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року ОСОБА_6 посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Зокрема, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року (К/9991/73344/12), якою залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог. Суд касаційної інстанції виходив з того, що на дату звільнення позивача зі служби - 28 січня 2010 року, діяла редакція частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону №3591-ІV), відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
До того ж, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року (К/9991/55320/12), якою скасовано рішення суду апеляційної інстанції про відмову в позові та залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Суд виходив з того, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, діяла редакція частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону №3591-IV), відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року (К/9991/39458/12), на яку посилається ОСОБА_6, як на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, також залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Пунктом 29 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, а саме: виключено слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» і доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». На момент виходу позивача на пенсію вказана редакція статті 43 Закону №2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а тому обчислення пенсії позивача з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідає вимогам чинного на час призначення пенсії законодавства.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог. Подібними є правовідносини, які мають тотожний суб'єктний склад, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_6, вивчивши ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року, щодо якої подана заява, та судові рішення, на які посилається заявник, порівнявши їх, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для допуску до провадження Верховного Суду України справи за вищезазначеним позовом, - для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року.
Копію ухвали разом із копією заяви та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.
Кобилянський М.Г.
Швець В.В.