10 вересня 2014 року м. Київ В/800/4179/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Блажівська Н.Є., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року
у справі № 818/3727/13-а (К/800/60262/13 - номери справ у Вищому
адміністративному суді України)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів
у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року у вказаній справі.
Згідно статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно до приписів статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про перегляд судових рішень зазначаються конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як слідує із заяви, заявником не зазначено норми матеріального права яка, на його думку, неоднаково застосована судом касаційної інстанції в подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Так, обґрунтовуючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, без зазначення конкретної правової норми, позивач посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року по справі № 2а-1870/8836/11 (провадження № К/800/7803/14) та постанови Вищого адміністративного суду України по справах № 2а-3356/10/1670 (провадження № К/42433/10), № 2а-1670/9502/11 (провадження № К/9991/30535/12) та від 7 липня 2014 року по справі № 2а-5643/10/1670 (провадження № К/9991/12234/11).
При цьому, як свідчить текст заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року, позивач зазначив, що внаслідок неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року по справі № 2а-1870/8836/11 (провадження № К/800/7803/14) та постанови Вищого адміністративного суду України по справі № 2а-3356/10/1670 (провадження № К/42433/10), № 2а-1670/9502/11 (провадження № К/9991/30535/12) та від 7 липня 2014 року по справі № 2а-5643/10/1670 (провадження № К/9991/12234/11) є різними за змістом судовими рішеннями.
На виконання вимог пункту 3 частини 1 статті 2391 заявник додав копії постанови Вищого адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року по справі № 2а-3356/10/1670 (провадження № К/42433/10) та від 7 липня 2014 року по справі № 2а-5643/10/1670 (провадження № К/9991/12234/11), однак, рішення суду касаційної інстанції по справах № 2а-1870/8836/11 (провадження № К/800/7803/14) та № 2а-1670/9502/11 (провадження № К/9991/30535/12) заявником додано не було.
Крім того, частина 2 статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до заяви додається документ про сплату судового збору.
Так, підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, що становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як слідує, з матеріалів заяви, заявником додано Платіжне доручення від 5 вересня 2014 року про сплату судового збору в сумі 913,50 грн., що не відповідає розміру судового збору, встановленого Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 2 статті 2392 у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статей 239 та 2391 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
За таких обставин, заяву слід залишити без руху, а заявнику надати строк для усунення вказаних недоліків протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали.
З огляду на наведене, керуючись статтями 236-239, 2391, 2392 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року - залишити без руху.
Надати заявнику 15-денний строк (з дня отримання ухвали про залишення заяви про перегляд без руху) на усунення недоліків. Днем отримання даної ухвали вважається день вказаний у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська