11 вересня 2014 року м. Київ К/800/4118/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області
на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року
у справі №362/487/13-а
за позовом до проОСОБА_4 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області (далі по тексту Інспекція ДАБК), яким просив визнати дії відповідача з повернення на декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями. АДРЕСА_1» неправомірними, зобов'язати Інспекцію ДАБК зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкта: «Індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями. АДРЕСА_1».
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2013 року у справі №362/487/13-а , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено.
При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки в процесі розгляду справи знайшов своє підтвердження факт необґрунтованої відмови відповідача у реєстрації декларації ОСОБА_4 про готовність об'єкта до експлуатації.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція ДАБК звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2012 року ОСОБА_4 звернувся до Інспекції ДАБК з декларацією про прийняття в експлуатацію належного йому житлового будинку АДРЕСА_1.
06.09.2012 року відповідач повернув заявникові на доопрацювання вищезазначену декларацію з посиланням на вимоги Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунанального господарства № 91 від 24.06.2011 року «Про затвердження порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», мотивуючи своє рішення тим, що позивачем, в порушення п. 3 наведеного Порядку не зазначено, які саме прибудови до житлового будинку є житловими, та він повідомлений про не надання копії квитанції про сплату штрафу за самочинне будівництво.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
За нормою частини 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Нормативно-правовим документом, що визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та діяв на момент звернення позивача з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації був Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 року N91 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 року за N 830/19568 (далі по тексту Порядок №91).
Відповідно до п.п. 3.3., 3.4., 3.5. Порядку №91, Інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 цього розділу, та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення. Дані, зазначені у декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею. Замовник відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція повертає замовнику декларацію, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства та виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджує правову позицію судів попередніх інстанцій та наголошує, що посилання відповідача на п.3 Порядку №91 не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки сам бланк декларації передбачає зазначення даних щодо площі будинку (загальної та житлової), кількості кімнат, переліку інженерного обладнання, а також площі вбудованих або добудованих приміщень.
В касаційній скарзі Інспекція ДАБК звертає увагу на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме на момент звернення позивача з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації був чинний Порядок про прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які будовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №95 від 19.03.2013 року (далі по тексту Порядок №95).
З цього приводу суд касаційної інстанції вказує наступне.
Публічно-правові правовідносини, щодо яких виник спір у справі, виникли на момент подачі ОСОБА_4 декларації про прийняття в експлуатацію належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 до Інспекції ДАБК. На той час був чинним Порядок №91.
Порядок №95, на який посилається касатор, набрав чинності 29.04.2013 року, а отже застосуванню до спірних правовідносин він не підлягає.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій про незаконність оскаржуваного рішення відповідача ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області - відхилити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013року у справі №362/487/13-а - залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: