04 вересня 2014 року м. Київ В/800/4093/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,
Вербицької О.В., Кошіля В.В., Сіроша М.В., Федорова М.О.,
розглянувши заяву Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 року у справі №2а-19095/09/0370 Волинського окружного адміністративного суду
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6
до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 року у справі №2а-19095/09/0370 Волинського окружного адміністративного суду, якою касаційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 та Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилено, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишено без змін.
У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.11, ст.69, ст.81 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного та неоднакового застосування норм матеріального права, а саме пп.17.1.1 п.17.1 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.4, 5, 8 Порядку заповнення та подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого наказом ДПА України від 28.03.2002 №133, ст.1, 2, 3, 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013 року №К/9991/60862/12.
Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Враховуючи визначені у статті 237 КАС України мотиви подання заяви про перегляд судових рішень, посилання заявника на порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права не є підставою для допуску справи до перегляду.
Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Це правило не поширюється в разі подання заяви про перегляд судових рішень з мотивів установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
Разом з тим, у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
Однак, як вбачається зі змісту поданих судових рішень, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними.
Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити Володимир-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 року у справі №2а-19095/09/0370 Волинського окружного адміністративного суду за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.
Судді Ю.І.Цвіркун
О.В.Вербицька
В.В.Кошіль
М.В.Сірош
М.О.Федоров