04 вересня 2014 року. м. Київ К/800/1871/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Іваненко Я.Л. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.08.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про призначення пенсії на пільгових умовах,
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області з вимогами про призначення пенсії на пільгових умовах.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.08.2013р. позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначення пенсії на пільгових умовах. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах по Списку №2 та п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 10.06.2012р.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області залишено без задоволення, постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.08.2013р. залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності факту пільгової роботи позивача на посаді електрогазозварника, що набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 та згідно з п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У касаційній скарзі представник УПФ з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судами невірно застосовано чинне законодавство щодо призначення пільгової пенсії за віком, передбаченої пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що трудову діяльність на посаді електрогазозварника ручної зварки ОСОБА_2 почав у 1980 році в колгоспі «ім. Ульянова», продовжував в ТОВ "Єреміївське", ТОВ "Єреміївське-2". Право позивача на пільгову пенсію підтверджується записами в трудовій книжці, відповідно до яких позивач на протязі трудового стажу з 1980 по 2012 рік займав посаду електрогазозварника та працював повний робочий день. Ці ж обставини підтверджуються відомістю про кількість вироблених трудоднів, показаннями свідків.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Розділом ХХХІІ підрозділу Загальні професії Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 передбачені газозварники та їх підручні. Електрозварники та їх підручні користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36 розділом XXXIII загальні професії передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають газозварники, електрозварники ручного зварювання.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок проведення атестації робочих місць затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442. В разі непроведення атестації, якщо працівник набув права на призначення пенсії на пільгових умовах, то роботодавець зобов'язаний провести атестацію його робочого місця в повному обсязі. Відповідний період роботи працівника зараховується до пільгового стажу лише за обов'язкової умови підтвердження зазначеного права за результатами цієї атестації.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємств, організацій.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Так, ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що записи у трудовій книжці, довідки з місця роботи та покази свідків є достатніми і належними доказами підтвердження факту роботи позивача з шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 у спірний період, що дає право позивачу на призначення пільгової пенсії.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області відхилити, а постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.08.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Винокуров К.С.
Іваненко Я.Л.