Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3134/14-к
Номер провадження 1-кп/213/316/14
Іменем України
03 вересня 2014 року, Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження №12014040740000921 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, українця, освіта базова вища, працюючого газорізником ТОВ "Південбудчермет", розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, засудженого 04 червня 2014 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.164 КК України до 100 годин громадських робіт, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
за участі сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення:
Старшого прокурора прокуратури
Інгулецького району м. Кривого ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
сторони захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
За обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12014040740000921, який надійшов до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу 21.08.2014 року, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 07.06.2014 року приблизно о 02.30 годині знаходився за столиком у молодіжному нічному клубі «Аттіла» по вул. Каткова в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, де у жіночій сумці бежевого кольору, яка висіла на спинці стільця, що стояв поруч, побачив мобільний телефон марки «NOKIA» модель 5800 «Xpressmusic» ІМЕІ: НОМЕР_1 вартістю 1900 гривень, в якому знаходилися карта пам'яті мікро СД об'ємом 8 Гб вартістю 100 гривень та сім карта мобільного оператору «Київстар» з № НОМЕР_2 вартістю 10 грн., що належить ОСОБА_5 . В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, він таємно, умисно з корисливих мотивів, з метою подальшого обернення на свою користь, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що ОСОБА_5 та відвідувачі клубу відволіклись та не спостерігають за його діями, викрав вищезазначений телефон та утримуючи викрадене з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2010 грн.
Органи досудового розслідування кваліфікували дії обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
До початку підготовчого розгляду даного кримінального провадження, 15 серпня 2014 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено Угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнає себе винним у вчиненні злочину і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні. Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені абз.1,4 п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Разом з цим потерпілий пояснив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ч.1 ст.473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд, враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди сторони угоди, визначена відповідно до положень Загальної частини КК України та в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 із призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373-376, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 15 серпня 2014 року про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «NOKIA» модель 5800 «Xpressmusic» темного кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , переданий під розписку на зберігання потерпілій ОСОБА_5 (а.а.с.42,43) - залишити потерпілій;
- диск CD-R об'ємом 700 МВ з надписом №1926 з інформацією, наданою ПрАТ "Київстар", який зберігається в матеріалах кримінального провадження (а.а.с.26,27) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження №12014040740000921 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті 213/3134/14-к (1-кп/213/316/14).
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження виключно з підстав, передбачених частиною 4 статтею 394 КПК України, через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Крім того засудженому роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 376 КПК України.
Головуючий - суддя