Провадження № 11-кп/774/1176/14 Справа № 206/2972/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
26 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ
року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні, в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетров-ська, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,, не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України такого, що не має судимостей,
за участю: прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_9 .
Цим вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину та призначено покарання за ч. 1 ст.187 КК України у виді позбавлення волі, строком на 3 роки.
Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.
Обвинуваченим ОСОБА_6 принесена апеляційна скарга на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2014 року, в якій він просить обвинувальний вирок відносно нього скасувати та ухвалити свій вирок, яким його виправдати.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений посилається на те, що висновки суду, що до його винуватості ґрунтуються на непереконливих свідченнях свідків та потерпілої, у кафе можливо було відео спостереження яким зафіксовано, що злочину він не скоював, а проведеною дактилоскопічною експертизою не виявила відбитків його рук на ножі, тому вважає вирок суду стосовно нього необґрунтованим і незаконним. Також в апеляції вказує на те, що потерпіла ОСОБА_9 знаходиться в дружніх стосунках з прокурором, який підтримував обвинувачення у суді.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити та скасувати вирок, оскільки злочину передбаченого ч.1 ст.187 КК України він не вчиняв, висновки суду про його винуватість не відповідають фактичним обставинам справи, в його діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки ножа яким він нібито погрожував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у нього не було. Висновки суду про його винуватість зроблені на підставі показаннях свідків, які є родичами потерпілої, і суперечливих доказах, якім суд дав неналежну оцінку. Суд також не врахував, що прокурор який підтримував обвинувачення у суді 1 інстанції знаходиться у дружніх відносинах з потерпілою ОСОБА_9 , а події які відбулись 20.03.2014 року у були зафіксовані на камеру спостереження, яка знаходилась безпосередньо у приміщення кафе «Вітерець», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Петровського, 78А.
Потерпіла ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила вирок суду залишити без змін.
В судовому засіданні прокурор просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене обвинуваченому покарання співрозмірним скоєному злочину.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який просив вирок залишити без змін, обвинуваченого, потерпілу, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що 20.03.2014 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я інших осіб, знаходячись у приміщення кафе «Вітерець», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Петровського, 78А, застосовуючи ніж, відкрито з погрозою застосування насильства, напав на громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_6 , висловлюючи що до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 психічну погрозу позбавити життя останніх, у разі якщо вони не передадуть йому грошові кошти, а також якщо йому не нададуть спиртного напою. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сприймали дії ОСОБА_6 , як реальну загрозу для свого життя та здоров'я та усвідомлювали те, що у ОСОБА_6 в руках знаходиться ніж, яким останній може спричинити їм тілесні ушкодження або позбавити їх життя. Дії ОСОБА_6 були припинені третіми особами. Яким, в момент припинення злочинних дій, ОСОБА_6 чинив активний опір та висловлював щодо них погрозу, тримаючи в руках ніж.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Згідно зі статтею 284 КПК України у разі, якщо встановлена відсутність події чи складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження закривається з реабілітуючих підстав.
Проте, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, а також про юридичну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 187 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами, належно оцінені та викладені у вироку, а тому є правильними.
Ухвалюючи вирок щодо обвинуваченого, суд першої інстанції дотримався вимог, передбачених ст. ст. 370, 371 КПК України.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини обвинуваченого у нападі на потерпілих з метою заволодіння чужим майном.
Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, які об'єктивно оцінені та обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України є правильною.
Доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу кримінального правопорушення не відповідають представленим у кримінальному провадженні та дослідженим у судовому засіданні доказам та спростовуються показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні та підтвердили факт скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили факт застосування обвинуваченим ножа, при нападі на потерпілу ОСОБА_9 . Аналогічними та перевіреними в судовому засіданні є показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Об'єктивних підстав брати під сумнів показання цих свідків у суду не було.
При розгляді справи судом першої інстанції, обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав частково, не погодившись з обвинуваченням лише у тій частині, що він застосовував до потерпілих насильство, використовуючи при цьому ніж.
Судом було проаналізовано також його покази, дані в ході досудового слідства, де він пояснював, що він не пам'ятає обставин скоєння кримінального правопорушення. А за протоколом допиту підозрюваного від 20.03.2014 року, ОСОБА_6 пояснював, що він дійсно скоїв напад на потерпілу ОСОБА_9 , але застосовував при цьому пластикову виделку.
Доводи обвинуваченим ОСОБА_6 про не дослідження судом матеріалів відеозапису камери відеоспостереження, які спростовують скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.176 КК України, не можуть бути враховані судом апеляціійної інстанцій, як підстава для скасування вироку суду, оскільки наявність та застосування камери відео спостереження ні на досудовому слідстві ні в суді не з'ясовувалась, а згідно матеріалів справи та показів інших учасників подій камера спостереження у приміщені кафе «Вітерець» відсутня.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на те, що потерпіла знаходяться в дружніх стосунках з прокурором, який підтримував обвинувачення у суді, не є підставою скасування вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року, так як зазначені обставини ні чим не підтверджені. Також не є підставою для скасування вироку посилання апелянта на встановлення відсутності відбитків його рук на рукоятці ножа дактилоскопічною експертизою, так як, згідно висновків зазначеної дактилоскопічної експертизи № 68/01-47 від 22.03.2014 року виявлені на ножі сліди мазків, плям та невеликих ділянок капілярних ліній для ідентифікації особи не придатні.
Таким чином, судом першої інстанції наведено достатньо доказів, які в повній мірі підтверджують вину засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, не знайшовши пом'якшуючих обставин. Разом з тим, судом також враховано, що засуджений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що суд правильно відніс до обтяжуючих покарання обставин, а також дані про особу засудженого, що він за місцем проживання характеризується негативно, засуждений не раскаявся в скоєному, визнав вину лише частково і правильно прийшов до висновку, про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, що за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленума Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину…
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 є безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407,417 КПК України, судова колегія,
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року - без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_6 , який утримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :
__________________ _____________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4