Справа № 185/7237/14-ц
29 серпня 2014 року
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
при секретарі - Булдаковій К.Е.,
розглянувши у судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Позивач звернулась до суду з позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування зазначеного позову вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач за позовом є її братом та племінником, однак вже більше року за даною адресою вони не проживають, хоча є зареєстрованими. Просила суд визнати ОСОБА_5, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що відповідачі за вказаною адресою зареєстровані з 2006 року, мешкали вони там разом з матір'ю позивачки, Під час проживання за вищевказаною адресою вели аморальний спосіб життя, внаслідок чого позивачка змушена була забрати з квартири свою матір. Також суду пояснила, що відповідачі вже понад року не мешкають за адресою : квартира АДРЕСА_1. В подальшому надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим у відповідності до положень ч.9 ст. 74 ЦПК України, про день, час та місце розгляду справи, будь - яких заяв суду не надавав.
В судовому засідання відповідач ОСОБА_4 пояснив, що не бажає знімати себе з реєстрації. В подальшому надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що з позовними вимогами не згоден.
Суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Зовнішнім проявом реалізації права користування квартирою, як місцем проживання, є реєстрація фізичної особи за адресою мешкання.
Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу квартири, посвідченого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою 04.06.2004 року за р. №2-1763 та зареєстрованого в КП №Павлоградське МБТІ" Дніпропетровської області від 15.06.2004 року, витяг № 3852053, та 1/2 частини даної квартири на підставі договору довічного утримання, посвідченого 23.10.2012 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрованого в КП " Павлоградське МБТІ" Дніпропетровської області від 19.11.2012 року, витяг № 36309168.
Довідкою від 26.06.2014 року підтверджено, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 є зареєстрованими за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тому суд приходить до висновку, що право позивача на користування належною йому квартирою порушено й потребує захисту шляхом визнання відповідача, такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 391, 405 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 7, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. С. Шаповалова