Справа № 185/7673/14-ц
28 серпня 2014 року
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
при секретарі - Булдаковій К.Е.,
розглянувши у судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування зазначеного позову вказав, що він є власником квартири в будинку АДРЕСА_1. Відповідачі за позовом є його невісткою та онучкою, однак з 2013 року за даною адресою не проживають, хоча є зареєстрованими. Просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В судове засідання представник позивач не з'явився, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, будь - яких заяв суду не надала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати цивільну справу за її відсутності.
Суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Зовнішнім проявом реалізації права користування квартирою, як місцем проживання, є реєстрація фізичної особи за адресою мешкання.
Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі є власником в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівля - продажу нерухомого майна від 02 липня 2001 року.
Актом складеним головою правління ОСББ "Садовніченко 10", підтверджується, що відповідачі за вказаною адресою не мешкають з червня 2013 року та до теперішнього часу їх з реєстраційного обліку не знято.
Матеріалами справи, а саме довідкою від 19 серпня 2014 року за вих. № 976, виданою Новов'язівською сільською радою, підтверджується, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_2 з 2013 року без реєстрації та ОСОБА_2 є власником цього житлового будинку. В матеріалах цивільної справи є довідка від 27 березня 2014 року за вих. № 33, видана директором Новов'язівською середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів, яка підтверджує, що ОСОБА_3, 2006 року народження, навчається в першому класі Новов 'язівській середній загальноосвітній школі Юр'ївського району Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тому суд приходить до висновку, що право позивача на користування належною йому квартирою порушено й потребує захисту шляхом визнання відповідача, такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 391, 405 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 7, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. С. Шаповалова