Справа № 185/7671/14-ц
28 серпня 2014 року
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
при секретарі - Булдаковій К.Е.,
розглянувши у судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування зазначеного позову вказала, що вона є власником квартири в будинку АДРЕСА_1. Відповідач за позовом є її сином, однак з 2004 року за даною адресою не проживає, хоча є зареєстрованим. Просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, будь - яких заяв суду не надавав.
Суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Зовнішнім проявом реалізації права користування квартирою, як місцем проживання, є реєстрація фізичної особи за адресою мешкання.
Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі відомостей домової книги, відповідно до записів якої відповідача ОСОБА_2 там було зареєстровано 16.11.2004 року.
Актом від 30 липня 2014 року, складеним сусідами, підтверджується, що відповідач за вказаною адресою не мешкає з 2004 року та до теперішнього часу його з реєстраційного обліку не знято.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тому суд приходить до висновку, що право позивача на користування належною йому квартирою порушено й потребує захисту шляхом визнання відповідача, такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 391, 405 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 7, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. С. Шаповалова