Справа № 541/1274/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/2780/14
Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С.В.
Доповідач Дорош А. І.
11 вересня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Омельченко Л.М.., Триголова В.М.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
з участю
відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року
по цивільній справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-
21 травня 2014 року ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, посилаючись на те, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, користуються послугами з теплопостачання, але належної оплати отриманих послуг не проводили, внаслідок чого утворилася заборгованість. Просить суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.08.2011 р. по 01.02.2014 р. в сумі 2384,92 грн.
29.07.2014 р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідачів за період 01.08.2011 р. по 01.02.2014 р. в сумі 2143,82 грн. з урахуванням сплачено частково суми заборгованості за січень 2014 р. в сумі 241,10 грн. (а.с. 26).
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року позов ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» 2143 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» з кожного по 121 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування понесених позивачем при зверненні з позовом до суду судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, кожному з них належить на праві спільної часткової власності по ? частини даної квартири. Відомості про зміну співвласників відсутні (а.с.16-18).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є користувачами послуг з теплопостачання, які надаються ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго».
Згідно довідки ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» та заяви про уточнення позовних вимог відповідачі мають заборгованість з послуг теплопостачання в розмірі 2143,82 грн. (а.с.4; 26-27).
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідачі, як співвласники квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, повинні нести тягар її утримання та солідарну цивільно-правову відповідпльність, заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_3 не користується квартирою, т.я. відбуває покарання в місцях позбавлення волі, не приймаються до уваги, оскільки позивачем вказані послуги теплопостачання надаються, відповідач є власником 1/2 частини квартири, окремі особові рахунки у квартирі на ім»я відповідачів не відкривалися, відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, а кожен співвласник квартири повинен нести цивільно-правову відповідальність.
Проте, повністю з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про покладення цивільно-правової відповідальності на обох відповідачів у солідарному порядку , місцевий суд залишив поза увагою ту обставину, що квартира відповідачів є приватизованою згідно свідоцтва про право власності САВ 1157790 від 19.01.2008 р., виданого Миргородським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням (а.с. 17), згідно якого вона дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 по ? частини квартири.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, покладення на відповідачів солідарної відповідальності є невірним, у даному випадку слід покласти відповідальність на кожного відповідача пропорційно участі у праві власності на квартиру, тобто по 1/2 частині на кожного.
Заперечуючи позов, відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що вона за свою частину квартири сплатила вартість наданих послуг, що дійсно підтверджується довідкою про нарахування і проплату станом на 01.02.2014 р. (а.с. 4), а саме з серпня 2011р. по грудень 2011р. всього нараховано 823,83 грн., сплачено 420,69 грн., за 2012 р. нараховано 2 238,65 грн., а сплачено 1 289,12 грн., за 2013 р. нараховано 2 213,93 грн., а сплачено 1 346,06 грн., за січень 2014 р. нараховано 358,25 грн., а сплачено 165 грн., всього за спірний період нараховано до сплати 5 634,76 грн, а фактично сплачено 3 220,86 грн, що є більше половини.
Як вбачається із вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.12.2011 р. відповідач ОСОБА_3 з 03.01.2011 р. перебуває під вартою в місцях позбавлення волі, що доводить, що саме відповідач ОСОБА_2 вносила плату за спірний період з серпня 2011 р. по лютий 2014 р. у розмірі ? частини від нарахованої суми за спожиту теплову енергію відповідно до її ? частки у квартирі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, у їх задоволенні слід відмовити.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що її син не є власником ? частини квартири, оскільки вона за вироком суду конфіскована, не заслуговують на увагу, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 30.05.2014 р. ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності ? частина квартири. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів в частині конфіскації належної сину частини квартири відповідач ОСОБА_2 не надала.
Згідно листа ВДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Полтавській області від 03.09.2014 р. № 11425 на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 1-84/2011 від 28.10.2011 р., виданий Миргородським міськрайонним судом, про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_3 В межах зведеного виконавчого провадження № 33614132 державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно боржника з метою його збереження для подальшого виконання ріення суду. По зведеному виконавчому провадженню проводилася реалізація майна боржника через аукціон з реалізації конфіскованого майна, за результатами проведеного аукціону майно не реалізовано у зв»язку з відсутністю покупців, станом на 03.09.2014 р. вищевказаний виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні відділу.
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 є власником ? частини квартири, тому зобов»язаний утримувати майно відповідно до своєї частки у ньому.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню частково з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 1,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Миргородтеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» 2 143,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та судові витрати у розмірі 243,60 грн., а всього 2 387,42 грн.
У задоволенні позову Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.