справа № 562/1342/14-ц
іменем У К Р А Ї Н И
/заочне/
"11" вересня 2014 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
при секретарі Дацишиній Р.В.,
з участю представника позивача-адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунові Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Здолбунівське районне управління юстиції в Рівненській області, про звільнення майна з-під арешту, -
У поданій заяві позивач ОСОБА_2 просить звільнити з-під арешту земельну ділянку (кадастровий номер 5622680600:03:001:0227) і домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1, та зобов'язати реєстраційну службу виключити запис про арешт цього майна, що належать їй на праві власності, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 30 липня 2013 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір дарування, за яким вона отримала у дар від останнього земельну ділянку та домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1. 07 лютого 2014 року ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на указане нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, незважаючи на те, що вона не є учасником кримінального провадження та спірне майно не є спільною сумісною власністю.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та з аналогічних мотивів.
Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з'явилися з невідомої суду причини, хоча про місце та час слухання справи повідомлялися заздалегідь та належним чином відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У надісланих письмових запереченнях відповідач просить у задоволені позову відмовити з тих мотивів, що спірне майно ОСОБА_2 отримала від свого чоловіка ОСОБА_3 після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо останнього відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК України, який у такий спосіб намагається уникнути відповідальності.
Така сукупність обставин, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи у відсутність відповідача та третіх осіб, оскільки у матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини сторін і немає необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору.
При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення по справі, при цьому представник позивача не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов доведений і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2014 року, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року, клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно, яке належать на праві власності ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку та домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1.
Указана ухвала слідчого судді постановлена під час розслідування кримінального правопорушення за №12013060090000821, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2013 року за ч.5 ст.191 КК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного у справі ОСОБА_3 та для забезпечення цивільного позову.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК України у кримінальному правопорушенні №12013060090000821 ОСОБА_3 слідчим повідомлено лише 27 січня 2014 року, що не заперечується відповідачем.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /про державну реєстрацію прав власності/ від 17 квітня 2014 року домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30 липня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №1197.
З договору дарування, укладеного 30 липня 2013 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована), яка є дружиною дарувальника, вбачається, що остання отримала у дар земельну ділянку та домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1, що належало дарувальнику на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 05 грудня 2001 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 грудня 2011 року.
Пунктом 2 ч.1 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, позивач ОСОБА_2 30 липня 2013 року набула право особистої приватної власності на спірне майна підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_3, який на час укладення такого правочину у кримінальному провадженні №12013060090000821 не був підозрюваним чи обвинуваченим і мав право розпоряджатися своїм майном.
Доказів визнання недійсним договору дарування від 30 липня 2013 року, за яким позивач набула право власності на спірне майно, відповідач не представив, а представник позивача наявність таких обставин заперечує.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідач доказів повідомлення ОСОБА_2 підозри у кримінальному правопорушенні за №12013060090000821, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2013 року за ч.5 ст.191 КК України, або того, що позивач є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, суду не представив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка та домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_2 на праві власності, підлягають звільненню з-під арешту, а запис про арешт цього майна виключенню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
На підставі наведеного, ст.ст.321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 57-60, 213-215, 224- 227 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задоволити повністю.
Земельну ділянку (кадастровий номер 5622680600:03:001:0227) та домоволодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на праві власності, звільнити з-під арешту та виключити запис про арешт цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 /десяти/ днів з дня отримання копії заочного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі через Здолбунівський районний суд Рівненської області апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення у той же строк із дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст повного рішення виготовлено 15 вересня 2014 року.
Суддя: