Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/4789/14-ц
11 вересня 2014 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Лукомській А.В.,
за участю
представника позивача Водяник О.В.,
відповідача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
представника третьої особи Пеляка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,
за позовом ОСОБА_2 до Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Київського районного відділу державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання договору найму житлового приміщення пролонгованим, поновлення реєстрації місця проживання,
третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, -
Позивач Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 27.07.2014 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про виселення.
В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений строковий трудовий договір терміном на 5 років з 01.06.2006 року по 01.06.2011 року.
У зв'язку з перебуванням в трудових відносинах з позивачем відповідач був забезпечений житлом. Університет уклав з ОСОБА_2 договір найму житла № 5-л/07 від 01.08.2007 року та передав у платне тимчасове користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності, строком по 31.07.2008 року.
В подальшому термін дії договору найму житла продовжувався на кожний наступний календарний рік шляхом підписання додаткових угод.
Позивач вказував, що відповідач ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади 29.07.2011 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору, тому було прийняте рішення не продовжувати строк дії договору найму житла, тому договір найму житла від 01.08.2007 року був припинений 31.07.2011 року.
Зазначав, що з 31.07.2011 року позивач неодноразово направляв відповідачу листи про необхідність повернення та звільнення житлового приміщення, але ні відповіді ні будь-яких дій з боку ОСОБА_2 щодо добровільного виселення до університету не надійшло.
Вважає, що ОСОБА_2, не виконав зобов'язання щодо повернення університету квартири, тому в поданій до суду позовній заяві просив суд виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та членів його сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2014 року до участі в справі за клопотанням представника позивача було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_2 29.07.2014 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Київського районного відділу державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання договору найму житлового приміщення пролонгованим, поновлення реєстрації місця проживання.
В своїй позовній заяві посилався на те, що 01.06.2006 року між ним та університетом було укладено строковий трудовий договір, 01.08.2007 року між сторонами був укладено договір найму житла № 5-л/07, згідно з умовами якого йому було передано в тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_1.
Вказував, що хоча і був звільнений 29.07.2011 року з посади, однак продовжував користуватися орендованою квартирою, сплачував орендну плату та комунальні платежі, жодного повідомлення про припинення оренди не отримував аж до вересня 2011 року.
Вважає, що оскільки разом з сім'єю фактично проживав в спірній квартирі, сплачував орендну плату та комунальні платежі, правові підстави для їх виселення відсутні, а договір найму житлового приміщення № 5-л/07 слід вважати пролонгованим.
В своїй позовній заяві просив суд визнати договір найму житлового приміщення № 5-л/07 від 01.08.2007 року пролонгованим на один рік з 01.08.2014 року по 31.07.2015 року, поновити реєстрацію його місця проживання та місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження з справою за позовом Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги позовної заяви, посилаючись на викладені в поданій до суду заяві обставини, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити.
ОСОБА_2 та його представники щодо задоволення вимог університету про виселення просили відмовити та задовольнити вимоги ОСОБА_2 Вважають, що договір найму жилого приміщення є пролонгованим, а підстави для виселення відповідачів відсутні.
Представник служби у справах дітей в судовому засіданні щодо позовних вимог покладався на розсуд суду, але при ухваленні рішення просив суд врахувати інтереси неповнолітніх дітей.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить наступних до висновків.
Судом встановлено, що позивач Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 27.01.2011 року.
Також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить Вищому навчальному закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».
Між Вищим навчальним закладом Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» та відповідачем ОСОБА_2 укладено строковий трудовий договір на заміщення посади доцента кафедри технологічного обладнання харчових виробництві торгівлі терміном на 5 років з 01.06.2006 року по 01.06.2011 року (наказ № 68-К від 31.05.2006 року).
Згідно з п. 6.14. Колективного договору, укладеного між ректоратом Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» та профспілковим комітетом університету, передбачено надавати науково-педагогічним працівникам житло, яке належить університету, на умовах майну з установленою платою з метою створення умов для написання докторських дисертацій і стимулювання праці докторів наук, враховуючи належне виконання ними своїх професійних обов'язків.
Як встановлено судом, на виконання умов колективного договору, позивачем 01.08.2007 року укладено з відповідачем ОСОБА_2 договір найму житлового приміщення № 5-л/07, за умовами якого університет передав, а ОСОБА_2 прийняв у тимчасове платне користування житлове приміщення, квартиру АДРЕСА_1 строком з 01.08.2007 року по 31.07.2008 року.
Термін дії зазначеного договору найму № 5-л/07 продовжувався шляхом укладення між сторонами додаткових угод строком по 31.07.2011 року.
Згідно з наказом № 53 від 31.05.2011 року відповідача ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 29.07.2011 року у зв'язку із закінченням терміну трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Відповідачем ОСОБА_2 не оспорювалася в судовому засіданні обставина припинення трудових відносин з позивачем.
Відповідно до наказу № 44 від 04.07.2011 року по Вищому навчальному закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» університетом вирішено не продовжувати термін дії договору № 5-л/07 від 01.08.2007 року найму житлового приміщення (квартири АДРЕСА_1), укладеного між університетом та ОСОБА_2
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини з приводу укладеного в письмовій формі договору найму житла.
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про виселення, вважає договір найму житлового приміщення припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії, а відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, вважає такий договір пролонгованим.
Правовідносини за договором найму (оренди) житла регулює глава 59 розділу III Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Стаття 811 ЦК України встановлює, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Жодних інших застережень щодо форми договору чи порядку його реєстрації цивільне законодавство не передбачає.
Статтею 821 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Як встановлено судом, укладаючи договір № 5-л/07 від 01.08.2007 року, його сторони передбачили термін дії найму по 31.07.2008 року, з правом його продовження на наступний рік шляхом укладення додаткової угоди до даного договору (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Тому суд приходить до висновку, що даний договір найму є таким, який укладений на строк, встановлений в договорі, тобто, не є безстроковим.
Також дослідженими в справі доказами встановлено, що укладений між сторонами договір найму житла № 5-л/07 від 01.08.2007 року продовжувався на кожний наступний рік в порядку, передбаченому п. 2.2. договору, шляхом підписання додаткових угод, до 31.07.2011 року.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що строк договору найму житла від 01.08.2007 року № 5-л/07 в силу норм ст. 821 ЦК України, закінчився 31.07.2011 року.
Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що договір найму житла є пролонгований не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Змістом укладеного між університетом та ОСОБА_2 договору найму житла 01.08.2007 року та характером правовідносин, що виникли між сторонами, підтверджується, що ОСОБА_2 та члени його сім'ї ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), поселилися до квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з перебуванням відповідача ОСОБА_2 в трудових відносинах з позивачем.
Єдиною підставою для вселення відповідача ОСОБА_2 та членів його сім'ї до спірної квартири була цивільно-правова угода: договір № 5-л/07 найму житлового приміщення від 01.08.2007 року. Тому правовідносини між сторонами регулюються саме нормами Цивільного кодексу України (глава 59 «Найм (оренда) житла»), застосування до спірних правовідносин норм ЖК України є помилковим.
Не заслуговують на увагу також посилання відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що договір найму всупереч норм ст. 158 ЖК України не було зареєстровано у виконавчому комітеті відповідної місцевої ради народних депутатів.
За нормами ст. 811 ЦК України жодних застережень щодо порядку реєстрації договору найму цивільне законодавство не передбачає.
Законодавство також не передбачає і державної реєстрації такого виду правочинів.
Так, згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадку, встановленому законом.
У главі 59 розділу III ЦК України "Найм (оренда) житла" спеціальна вказівка про державну реєстрацію такого виду правочину відсутня.
Аналіз положень ст. 158 ЖК України у співвідношенні з нормами ст. ст. 203, 204, 205, 207, 208, 210, 215, 640, 810, 811 - 813, 820 ЦК України не дає підстав для висновку про те, що передбачена ч. 2 ст. 158 ЖК України реєстрація договору найму є державною реєстрацією правочину в розумінні ст. 210 ЦК України, з якою відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України закон пов'язує визначення моменту укладення договору, а відтак і набуття сторонами прав і обов'язків за договором житла.
Недотримання умови щодо реєстрації договору найму жилого приміщення у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється при відсутності у ст. 810 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказівки на необхідність державної реєстрації договорів найму (оренди) житла не тягне за собою недійсність такого договору.
Крім того, враховуючи межі позовних вимог, відсутність реєстрації договору найму житла № 5-л/07 від 01.08.2007 року у виконавчому комітеті, жодним чином не впливає на строки дії такого договору.
На підставі викладеного, оскільки строк дії укладеного сторонами договору найму житла - квартири АДРЕСА_1 закінчився, то в силу ст. ст. 509 ч. 1, 598 ч. 1 ЦК України відповідачі повинні звільнити займане ними жиле приміщення.
При цьому, виходячи з укладеного між сторонами договору найму житла від 01.08.2007 року, та з норм права, що регулюють спірні правовідносини, після закінчення строку найму житла позивач не зобов'язаний надавати відповідачам інше жиле приміщення для проживання.
Тому суд приходить до висновку, що вимоги Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» про виселення відповідачів із спірного житлового приміщення після закінченням строку дії договору найму цього приміщення є правомірними, а вимоги ОСОБА_2 про визнання договору пролонгованим є безпідставними.
Право власності університету на спірне житлове приміщення необхідно захистити шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Тому вимоги Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет Економіки і торгівлі» про виселення є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору найму житлового приміщення пролонгованим строком на один рік по 31.07.2015 року є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити.
Посилання відповідача ОСОБА_2 в поданій до суду позовній заяві на ст. 822 ЦК України є безпідставними.
За нормами ст. 822 ЦК України наймодавець може, а не зобов'язаний запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк.
Крім того, безпосередньо в укладеному договорі найму житла його сторони передбачили порядок продовження строку дії договору виключно шляхом укладення додаткової угоди, що в повній мірі узгоджується з нормами ч. 3 ст. 6 ЦК України щодо свободи врегулювання відносин між сторонами договору.
Як встановлено судом та не оспорювалося відповідачем, додаткова угода про продовження строку дії договору найму з 31.07.2011 року між сторонами не укладалася, отримання відповідачем у вересні 2011 року попередження про звільнення жилого приміщення підтверджено дослідженими в справі доказами та підтверджено поданою ОСОБА_2 до суду позовною заявою.
При цьому наказ Вищого навчального накладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» № 44 від 04 липня 2011 року про не продовження терміну дії договору найму житлового приміщення № 5-л/07 є дійсним та не оспорюється відповідачем.
Припинення з відповідачем ОСОБА_2 трудових відносин, наявність наказу № 44 від 04.07.2011 року про не продовження терміну договору найму житла, неодноразові письмові попередження позивача, надіслані на адресу відповідача, про необхідність звільнення житлового приміщення, дають всі підстави вважати, що позивач повідомив ОСОБА_2 та членів його сім'ї про відсутність у нього намірів продовжувати строк дії договору. Тим самим підтверджено відсутність згоди позивача на пролонгацію зазначеного договору найму житлової площі.
Також, відповідно ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Проте, з відповідачем термін дії договору найму у встановленому договором порядку продовжено не було, відповідач ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з позивачем, при цьому самостійно звільнити спірне житлове приміщення відмовляється.
Оплата відповідачем по закінченню терміну дії договору найму послуг за користування спірним жилим приміщенням, в тому числі і за комунальні послуги, жодним чином не свідчить про пролонгацію строку дії такого договору, а є лише оплатою за отримані послуги.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 про поновлення реєстрації місця проживання суд виходить з наступного.
Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження встановлює Закон України N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Зазначеним Законом визначена процедура реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання.
Нормами ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено перелік підстав для зняття з реєстрації місця проживання, в тому числі і з підстав припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до «Положення про Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області», УДМС відповідно до покладених на нього завдань здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб на території області безпосередньо через структурні підрозділи згідно діючого законодавства. Наказ МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077 регламентує Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» чітко визначає підстави здійснення реєстрації місця проживання фізичних осіб та зняття з реєстрації.
УДМС України в Полтавській області через територіальні підрозділи здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб в межах наданих повноважень та керуючись чинним законодавством.
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були правомірно зняті з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 з підстав припинення їх права користування жилим приміщенням за вказаною адресою в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Звертаючись з вимогами про поновлення реєстрації місця проживання відповідач ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 16 ЦК України, обираючи спосіб захисту своїх прав, просить суд поновити реєстрацію місця проживання.
В той же час, норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають лише можливість реєстрації та перереєстрації місця проживання особи.
При цьому відповідач ОСОБА_2, обираючи спосіб захисту свого права, з позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства правомірність дій структурних підрозділів Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області не оспорював.
Тому суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про поновлення реєстрації місця проживання заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
При вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення реєстрації осіб судом також враховується та обставина, що одним із принципів цивільного судочинства згідно з нормами ст. ст. 3, 11 ЦПК України є принцип диспозитивності. Кожна особа розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Звертаючись з вимогами про поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 тим самим фактично пред'являє вимоги в інтересах іншої особи, яка, маючи цивільну процесуальну дієздатність, з відповідними вимогами не зверталася.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати в сумі 243,60 грн. підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, з кожного в розмірі по 121 грн. 80 коп. Понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Київського районного відділу державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання договору найму житлового приміщення пролонгованим, поновлення реєстрації місця проживання відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» понесені судові витрати з кожного в розмірі по 121 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.Л.Яковенко
11.09.2014