Справа № 163/2152/14-а
Провадження № 2-а/163/61/14
02 вересня 2014 року м.Любомль
Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Мосієвича І.В.,
при секретарі Костюк Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Любомль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до особи рішення якої оскаржується начальника управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач просить визнати протиправним рішення Пенсійного фонду України про відмову у зарахуванні до трудового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, час відбування виправних робіт з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року за місцем роботи у Люблинецькому заводі залізобетонних виробів виробничого об'єднання КП «Ковельбудіндустрія».
Позовні вимоги обґрунтував тим, що його вироком народного суду Рівненського району суду Рівненської області від 22.04.1985 року визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 215 КК УРСК до 1 року 6 місяців виправних робіт по місцю роботи з утриманням із заробітку 20 % щомісячно в дохід держави з позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки. Призначене покарання ОСОБА_1 відбував за місцем роботи КП «Ковельбудіндустрія».
Відповідно до наказу КП «Ковельбудіндустрія». № 130-к від 23.07.1987 року до трудової книжки внесено запис про те, що стаж з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року не зараховується в загальний безперервний трудовий стаж, як особі що відбуває покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі. Професія позивача дає йому право на отримання пенсія за віком на пільгових умовах, оскільки вона передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Однак, Пенсійним фондом України у Любомльському районі Волинської області відмовлено у зарахуванні у трудовий стаж час відбування покарання у вигляді виправних робіт з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року.
В письмових запереченнях управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі позов не визнало з тих підстав, що періоду роботи з 15.05.1985 року по 01.12.1986 року у Любомльському заводі залізобетонних виробів виробничого об'єднання КП «Ковельбудіндустрія» на посаді знімальника матів в цеху утеплювача , що дає право на пенсію на пільгових умовах, на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства, на якому працював ОСОБА_1, виданий згідно з вироком (ухвалою) суду. Обов'язковою умовою зарахування також має бути підтвердження сплати страхових внесків за період відбування покарання.
Позивач у судове засідання не з'явився, подала заяви про розгляду справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача подала клопотання про розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 у його відсутності, проти задоволення позову заперечує.
Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.1 ст.41 КАС України.
Дослідивши матеріали та перевіривши докази, з'ясувавши фактичні обставини правопорушення, обґрунтування позивачем своїх позовних вимог та заперечень проти позову представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З копії паспорта серії АС 262548 вбачається, що ОСОБА_1 народився 01.07.1956 року в с. Підгородно Любомльського району Волинської області.
Згідно трудової книжки серії БТ-1 № 2712783 ОСОБА_1 стаж роботи з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року не зараховано в загальний і непереривний трудовий стаж, як особі що відбуває покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі.
З відповіді з управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області від 24.07.20134 року № 30/я -01 вбачається, що трудовий стаж згідно трудової книжки серії БТ-1 № 2712783 від 30.01.1978 року не зараховується в загальний і безперервний трудовий стаж як особі, що відбувала покарання на виправних роботах без позбавлення волі.
Відповідно вироку народного суду Рівненського району суду Рівненської області від 22.04.1985 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 215 КК УРСК до 1 року 6 місяців виправних робіт по місцю роботи з утриманням із заробітку 20 % щомісячно в дохід держави з позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки.
З архівного витягу від 23.11.2011 року № 12493-13 вбачається, що згідно наказу № 130-к від 23.07.1987 року ОСОБА_1 стаж роботи з 14.05. 1985 року по 01.12.1986 року не зараховувати в загальний і неперервний трудовий стаж, як особі що відбуває покарання у виді виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно копії особового рахунку по заробітній платі за 1986 рік, 1985 рік в період відбування покарання у вигляді виправних робіт позивачем сплачувались страхові внески.
З архівної довідки від 18.06.2014 року № 420/12/2-13 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року не притягувався до дисциплінарної та адміністративної відповідальності за порушення трудової дисципліни.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно матеріалів справи позивач відбував покарання у 1985-1986рр., отже, умови відбуття ним покарання передбачались Виправно - трудовим кодексом України від 23 грудня 1970 року.
Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями частини 3 статті 95 Виправно - трудового кодексу України час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Норма ст. 95 Виправно - трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт, втратила чинність на підставі прийняття та набрання чинності з 01.01.2004 року Кримінально - виконавчого кодексу України.
Частиною 3 статті 42 Кримінально - виконавчого кодексу України встановлено, що час відбуття засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність з цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить даному Кодексу.
Отже, з часу набрання Кримінально-виконавчим кодексом України чинності відсутня необхідність в судовому порядку включення часу виправних робіт до загального трудового стажу. Цей час підлягає включенню до стажу роботи в силу прямої вказівки закону.
Таким чином, період відбування виправних робіт з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року відповідно до частини третьої статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідач мав право зарахувати до загального трудового стажу. Про те вимоги позивача про включення вказаного періоду до трудового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на нормах закону.
Керуючись ст. ст. 9-11, 17, 158-163, 160, 167 КАС, ст.ст. 95, 103 Виправно-трудового кодексу України (від 23.12.1970 року), ч.3 ст. 42 Кримінально - виконавчого кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахувати до трудового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, час відбування виправних робіт з 14.05.1985 року по 01.12.1986 року за місцем роботи у Любомльському заводі залізобетонних виробів виробничого об'єднання КП «Ковельбудіндустрія» відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий : суддя І.В. Мосієвич