33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" вересня 2014 р. Справа № 924/771/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Грязнов В.В.
суддів Розізнана І.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.14 р.
у справі № 924/771/14 (суддя Олійник Ю.П. )
позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
відповідач Комунальне підприємство "Красилівське підприємство теплових мереж" м.Красилів
про стягнення 892202,08 грн., у т.ч. 781 854,28 грн. основного боргу, 80 207,76 грн. пені, 10 856,99 грн. суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 19 283,06 грн. три відсотки річних
за участю представників сторін:
позивача - Сіндрякова О.В. (представника, довіреність в справі)
відповідача - не з'явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 року у справі №924/771/14 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В., тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В. .
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2014 року у справі № 924/771/14(суддя Олійник Ю.П.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" про стягнення 892202,09 грн., у т.ч. 781854,28 грн. основного боргу, 80207,76 грн. пені, 10856,99 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 19283,06 грн. три відсотки річних задоволено частково. (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог)
Стягнуто з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 781854,28 грн. (сімсот вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири гривні 28 коп.) основного боргу, 38882,00грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) пені, 5780,65 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 65 коп.) інфляційних нарахувань, 18751,56грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 56 коп.) три відсотки річних, 17683,01 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 01коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Частково задовольняючи позов та застосовуючи положення ст.ст. 83, 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 551, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем проведені розрахунки частково на суму 2876000,00грн., в результаті чого виникла заборгованість за поставлений газ у розмірі 781854,28грн. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що розрахунок за газ проводився несвоєчасно, а відтак є підстави для стягнення основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки та частково відмовляючи в позові, місцевий господарський суд вказав, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних та пеню по зобов'язанням за січень та лютий 2013р., оскільки за ці періоди відсутня прострочка основного зобов'язання. Разом з тим, місцевий господарський суд вказав, що позивач при нарахуванні інфляційних нараховує їх за періоди менші одного місяця, натомість відповідачем сплачувалась заборгованість протягом базового місяця. Крім того, позивач починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому відбулася прострочка. Тому визначення розміру інфляційних нарахувань є неправильним.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, оскільки розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірним розміру стягуваної заборгованості відповідача та є досить значним.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що не погоджується з рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.07.2014 року у справі № 924/771/14 та висновком суду щодо неправомірності нараховування позивачем штрафних санкцій та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникає ніби-то лише з 14.04.13р., оскільки акти приймання-передачі за газ, отриманий у січні, лютому та березні 2013 року підписані лише 31.03.13р.
Зазначає, що судом не враховано, що п.6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п.6.1 Договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, як приклад постанова від 11.07.2013 року у справі №5021/1407/12.
Крім того, вважає рішення господарського суду Хмельницької області в частині зменшення розміру пені таким, що прийняте з порушенням норм матеріального, процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин , що мають значення для справи.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши обґрунтованих мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Вказує, що при зменшенні розміру неустойки суд мав врахувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Натомість, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу.
Звертає увагу суду, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство, що належить до державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України.
Крім того, апелянт зазначає, що бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.
Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами Договорів.
Загальна сума заявлених неустойки, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.
На думку апелянта, відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Водночас, важкий матеріальний стан відповідача не може вважатися винятковими обставинами. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, суд не мав право зменшувати розмір нарахованої пені.
Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2014 року у справі № 924/771/14 в частині зменшення розміру пені на 41 325,77 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 532,50 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 858,27 грн., з яких 41 325,77 грн. пені та 532,50 грн. 3% річних, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Хмельницької області. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2014 року у справі №924/771/14 залишити без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" не надійшло, що відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду скарги на 10 вересня 2014 року (а.с. 95).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2014 року у справі № 924/771/14 в частині зменшення розміру пені на 41 325,77 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 532,50 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 858,27 грн., з яких 41 325,77 грн. пені та 532,50 грн. 3% річних, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Хмельницької області. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2014 року у справі №924/771/14 залишити без змін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012р. між сторонами укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2410-БО-34,відповідно до п. п.1.1., 1.2 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Згідно з п.2.1 договору визначено кількість газу, що передається. Зокрема, з 01.01.13 по 31.12.13 обсягом 938 тис. куб. м. , у т.ч. визначено помісячну поставку (а. с. 16).
Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, який є підставою для проведення остаточних розрахунків згідно з п. 3.4 Згідно з п. 5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. газу становить 4661,74грн. з ПДВ.
Зі змісту п. 6.1 договору вбачається, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 7.2 у разі невиконання вимог п.6.1 договору відповідач у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою №1 від 10.07.2013р. сторони внесли зміни до п.5.2 договору та визначили, що до сплати за 1000куб.м. газу належить 4588,54грн. з ПДВ та до п.5.5 договору, згідно якого загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (а.с.22).
На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 3657854,28грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу за січень 2013р., лютий 2013р. та березень 2013р., підписаними 31.03.13р., актом приймання-передачі газу за квітень 2013р. від 30.04.13р., актом приймання-передачі газу, спожитого у жовтні 2013р. від 31.10.13р., актом приймання-передачі газу, спожитого у листопаді 2013р. від 30.11.13р., актом приймання-передачі газу, спожитого у грудні 2013р. від 31.12.13р. (а.с. 23-29).
Відповідачем проведені розрахунки частково на суму 2876000,00грн., в результаті чого виникла заборгованість за поставлений газ у розмірі 781854,28грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач звернувся до суду про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в сумі 892 202,09 грн., з яких 781 854,28 грн. - основного боргу, 80 207,76 грн. - пені, 19 283,06 - 3% річних, 10 856,99 грн. - інфляційні (згідно заяви про збільшення позовних вимог ) (а.с. 52).
Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки станом на час прийняття рішення судом першої інстанції відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ на суму 781854,28 грн., місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, частково оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 6.1 договору.
Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.1. Договору, визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
У п.7.2. договору зазначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.
З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.
Крім того, місцевий господарський суд вказав, що позивачем безпідставно нараховано пеню по зобов'язанням за січень та лютий 2013р., оскільки за ці періоди відсутня прострочка основного зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені (аналогічна позиція викладена у п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Разом з тим, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про прострочку за січень місяць - до 14 лютого, за лютий місяць - до 14 березня, оскільки відсутній первинний бухгалтерський документ на цю дату про передачу природного газу, який би відповідав вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд керувався п. 6.2 договору в якому визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, а згідно п.3.3. договору приймання-передача газу оформляється актом приймання-передачі газу.
А тому дійшов до висновку, що згідно умов договору остаточний розрахунок за отриманий природний газ здійснюється: за газ, отриманий у січні, лютому та березні 2013р. - до 14.04.13, оскільки акти приймання-передачі за газ, отриманий в ці місяці, підписані лише 31.03.13; за газ, отриманий в квітні 2013р.(акт від 30.04.13) - до 14.05.13; за газ, отриманий у жовтні 2013р. (акт від 31.10.13) - до 14.11.13; за газ, отриманий у листопаді 2013р. (акт від 30.11.13) - до 14.12.13; за газ, отриманий у грудні 2013р. (акт від 31.12.13) - до 14.01.14.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися із таким висновком з огляду на наступне.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Посилання на затримки в оформленні актів приймання - передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1. Договору не пов'язує обов'язок оплати з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. До такого висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 11.07.13р. у справі №5021/1407/12 та постанові від 10.04.14р. у справі № 5021/1407/12.
Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія, перевіривши розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції та наданий позивачем, дійшла до висновку що правомірною до стягнення буде пеня у розмірі 79 705 грн. 22 коп..
Крім того , позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.
За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі № 07/238-10).
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що позивач при нарахуванні інфляційних нараховує їх за періоди менші одного місяця, натомість відповідачем сплачувалась заборгованість протягом базового місяця. Крім того, позивач починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому відбулася прострочка. Тому визначення розміру інфляційних нарахувань є неправильним.
А тому, судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних, зроблений судом першої інстанції, згідно якого розмір інфляційних становить 5 780 грн. 65 коп., вважає його правильним.
Щодо розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній також був здійснений без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду та судом так само відмовлено у нарахуванні 3% річних по зобов'язанням за січень та лютий 2013р., оскільки за ці періоди відсутня прострочка основного зобов'язання.
Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений судом першої інстанції та наданий позивачем, дійшла до висновку що 3% річних за прострочення виконання зобов'язання становить 19 154 грн. 54 коп. і дана сума підлягає до стягнення .
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність в порядку статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, зменшити розмір нарахованої пені на 50% .
Колегія суддів, вважає правильним такий висновок про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення пені на 50% з огляду на таке.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, статус відповідача, який використовував придбаний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими установами, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно виникає борг, що є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості, ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором. Крім того, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування з боку держави, про що свідчить розрахунок обсягу заборгованості внаслідок різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Красилівським підприємством теплових мереж (а.с. 60).
Колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, сплата штрафних санкцій, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям.
Судова колегія зазначає, що газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, виробнича діяльність відповідача є збитковою, наявна перед відповідачем велика загальна бюджетна заборгованість за послуги теплопостачання.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, що підлягають стягненню до 50%.
А тому, доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки місцевим господарським судом при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.
Таким чином, враховуючи здійснений апеляційним судом перерахунок пені, її правомірне зменшення на 50% , розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 39 852,61 грн.
В силу ст.ст. 43, 47, 33, 38, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Згідно із п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.
Відповідно до п.4 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору підлягає зміні , з стягненням з КП " Красилівське підприємство теплових мереж" на користь ПАТ НАК" Нафтогаз" пені в розмірі 39 852,61 грн., 3% річних в розмірі 19 154,54 грн. та судового збору в розмірі 17 729,84 грн.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 17 729 грн. 84 коп. за подачу позовної заяви та враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ( 2,6%) 23 грн. 75 коп. за подачу апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.4,ч.1ст.104,105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити частково.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2014 року у справі № 924/771/14 в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору змінити.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" (31000,Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Б.Хмельницького, 2, ідентифікаційний код 14151814) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 39852,61грн. - пені, 19154,54 грн. - 3% річних, 17729,84 грн. - судового збору.
В решті рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" (31000,Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Б.Хмельницького, 2, ідентифікаційний код 14151814 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 23, 75 грн.
Господарському суду Хмельницької області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.