29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" вересня 2014 р.Справа № 924/894/14
Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Радчені Д.І. при секретарі судового засідання Монастирській Н.М. , розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства „Рівнеазот" м.Рівне
до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Хмельницький
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
Від позивача: Гуз С.Б. за довіреністю від 16.02.2014 року № 570-7013;
Від відповідача: не з'явився
Розпорядник майна боржника ТОВ „Євро Лізинг" - арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. - не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство „Рівнеазот" м.Рівне ( надалі позивач) звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Хмельницький ( надалі відповідач) про зобов'язання ТОВ „"Євро Лізинг" виконати умови пунктів 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу, за № 880 від 01.07.2008 року, шляхом визнання укладеним між ПАТ „Рівнеазот" та ТОВ „Євро Лізинг" договору купівлі-продажу від 12.08.2013 року предмета лізингу (п'ять легкових автомобілів) в редакції запропонованій позивачем.
Ухвалою господарського суду від 25.06.2014р. порушено провадження у справі №924/894/14.
Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами. Доказом отримання відповідачем копії ухвали суду є поштове повідомлення, з датою вручення.
Розгляд справи відкладався через неявку в засідання суду представника відповідача та неподання ним відзиву на позов.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні 8 вересня 2014 року та в попередніх судових засіданнях заявлений позов підтримує.
Повноважний представник відповідача в судове засідання в черговий раз за викликом не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, проте відповідно до ст. 75 ГПК України, неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, в подальшому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, оскільки підтвердженням факту отримання відповідачем копії ухвали суду про порушення провадження у справі, є поштові повідомлення, з датою вручення 26.06.2014р. та ухвал про відкладення судових засідань, суд вважає, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
01.07.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Київ (далі - лізингодавець) та відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот" м. Рівне (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 880.
Відповідно до розділу 2 укладеного договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності із замовленням на транспортні засоби.
Згідно розділу 3 договору Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.
Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (п. 5.2 договору).
Пунктом 6.4 договору передбачено, що Лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши Лізингодавцю залишкову вартість транспортних засобів, зазначену у Плані лізингу.
Згідно п.6.6 договору Лізингоодержувач має право на достроковий викуп транспортного засобу, але не раніше 12 міс. з дати передачі транспортного засобу у лізинг. В такому випадку Лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії Плану лізингу, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наявності) згідно договору, та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять у щомісячні лізингові платежі (у разі їх наявності) та залишкову вартість транспортного засобу, яка розраховується за формулою. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору, з моменту його підписання сторонами.
Пунктом 7.16. договору сторони обумовили, що Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані із використанням транспортного засобу і не входять до складу місячних лізингових платежів.
Згідно п.9.5 договору Лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань Лізингоодержувачем, передати транспортний засіб у власність Лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п. 6.4. договору.
У розділі 12 договору сторони передбачили умови переходу права власності на транспортний засіб, зокрема, право власності на предмет фінансового лізингу набувається Лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим Договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортного засобу (п.12.5 договору). Перехід права власності на транспортний засіб до Лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством (п. 12.6 договору).
У відповідності до п. 14.1 договору після закінчення строку лізингу транспортного засобу, переданий Лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність Лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості транспортного засобу відповідно до умов договору та законодавства України.
Даний договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п.п. 19.1, 19.2 договору). Договір підписаний повноважними представника підприємства та скріплений печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов укладеного договору від 1 липня 2008 року між сторонами погоджено замовлення на транспортні засоби, в якому сторони домовились, що лізингоодержувач замовляє та доручає лізингодавцю придбати у постачальника та передати у термін, який визначений договором, транспортні засоби: замовлення №880/001 на автомобіль Skоdа Sиреrb СІаssіс 1,8 МТ; за №880/002 на автомобіль Skоdа Осtavіа А5 Lftback Аmbientе 1,6; - за № 880/003, № 880/005, № 880/006 на автомобілі Fогd Тоurnео Соnnесt 1,8 ТDСi які відображені у додатках до договору № 1 „Замовлення на транспортні засоби".
Згідно актів прийому-передачі (Додатки 2 до Договору) відповідачем передано позивачу транспортні засоби, а саме:
- по акту прийому-передачі №880/001 - Skоdа Suреrb Сlаssіс 1,8 МТ шасі НОМЕР_6, реєстраційний № НОМЕР_1;
- по акту прийому-передачі № 880/002 - автомобіль Skоdа Осtavіа А5 Liftback Аmbientе 1,6 шасі НОМЕР_7, реєстраційний № НОМЕР_2;
- по акту прийому-передачі № 880/003 - автомобіль Ford Тоurneo Соnnect 1,8 ТDСi, шасі НОМЕР_8, реєстраційний № НОМЕР_3;
- по акту прийому-передачі № 880/005 Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi, шасі НОМЕР_10, реєстраційний номер № НОМЕР_4;
- по акту прийому-передачі №880/006 Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi, шасі НОМЕР_9, реєстраційний номер № НОМЕР_5.
Відповідно до додатку 3 до договору „Плани лізингу" зі змінами, початкова вартість предмета лізингу складає 816 683,55 грн. з ПДВ в тому числі:
- 155 933,45 грн. з ПДВ за автомобіль Skоdа Supегb СІаssіс 1,8 МТ;
- 123 469,69 грн. з ПДВ за автомобіль Skоdа Осtavіа А5 Liftback Аmbientе 1,6;
- 179 093,47 грн. з ПДВ за автомобіль Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi,
- 179 093,47 грн. з ПДВ за автомобіль Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi,
- 179 093,47 грн. з ПДВ за автомобіль Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi,
На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу №880 від 01.07.2008 року Позивач як лізингоодержувач в повному обсязі виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, а також сплатив відповідачу залишкову вартість транспортних засобів відповідно до наданої відповідачем довідки про залишкову вартість транспортних засобів від 28.11.2013 року шляхом перерахування коштів в сумі 12690 грн. 57 коп. відповідачу.
Про відсутність заборгованості позивача за договором фінансового лізингу № 880 від 01.07.2008 року перед відповідачем та про згоду товариства на передачу у власність позивачу зазначеного майна свідчить листи ТОВ „Євро лізинг" від 29.01.2014 року № 108 та № 129 від 03.03.20014 року за підписом генерального директора скріплений печаткою товариства. Зокрема в листі від 03.03.2014 року відповідач підтверджує факт належного виконання позивачем договору фінансового лізингу проте повідомляє про неможливість у власність позивача предмета лізингу чи учиняти дії щодо укладення договору купівлі-продажу через судову заборону. Тобто вказаним листом відповідач підтвердив факт виконання позивачем договірних зобов'язань в повному обсязі.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу №808 позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. „Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами 01.07.2008 року договір № 880 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.4 договору лізингу, Лізингоодержувач має приоритетне право набути право власності на транспортні засоби за умови повного виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів та сплаті залишкової вартості транспортних засобів і тільки за договором його купівлі-продажу.
Пунктом 9.5 договору сторони обумовили, що по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до п. 6.4 даного договору - тобто шляхом укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів.
Враховуючи викладене, позивачем належним чином та в повному обсязі було виконано свої зобов'язання за Договором в частині сплати лізингових платежів за умовами укладеного договору №880, тому у останнього виникло право на отримання у власність предмета лізингу за договором купівлі-продажу.
Так, після проведення повної оплати суми лізингових платежів та у зв'язку із закінченням дії договору, позивач 09.08.2013р. згідно листа № 502 звернувся до відповідача про викуп предмета лізингу та з проханням виставити рахунок на оплату залишкової вартості предмета лізингу (п'ять автомобілів), підготовити необхідні документи для передачі права власності на предмет лізингу, а також згідно супровідного листа за № 4164 від 12.08.2013р. направив відповідачу два примірники договору купівлі-продажу предмету лізингу від 12.08.2013р. підписаних та скріплених мокрими печатками зі своєї сторони, які відповідач не повернув позивачу та не зазначив причини такої відмови. Однак після зміни юридичної адреси надіслав на адресу позивача рахунок-фактуру №С-001172567 від 28.11.2013р. про викупну залишкову вартість п'яти транспортних засобів на загальну суму 12 690,57 грн. з ПДВ.
Зазначений рахунок позивачем оплачений в повній сумі, підтвердження чого є платіжне доручення № 14684 від 25.12.2013р.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
Отже, шляхом обміну листами та вчинення відповідних дій, між позивачем та відповідачем фактично відбулося укладання господарського договору купівлі-продажу предмета лізингу (п'яти автомобілів) по залишковій вартості.
Однак, укласти договір купівлі-продажу предмета лізингу у формі єдиного документа відповідач відмовився (лист № 129 від 03.03.2014р.), пославшись на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013р. про порушення справи про банкрутство ТОВ „Євро Лізинг" за №924/1282/13, якою заборонено підприємству приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
Заперечення відповідача про неможливість укладення договору купівлі-продажу через судову заборону судом оцінюється критично з огляду на таке.
Так, згідно абзацу 8 п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000, № 92, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 18.05.2000 р. за N 288/4509. основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Положення даного стандарту не поширюється на: основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку ( пп. 3.3 п. З цього Положення).
Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 181 від 28.07.2000 р.. зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 10.08.2000 р. за № 487/4708, Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку надані у фінансовий лізинг (оренду) автомобілі, як дебіторську заборгованість лізингоодержувача (орендаря) в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).
Згідно з абзацом другим п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, передання майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такого передання. При цьому орендодавець збільшує доходи, а у разі передачі у фінансовий лізинг майна, яке на момент такої передачі перебувало в складі основних засобів орендодавця, прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст. 146 цього Кодексу для їх продажу, тобто відповідно до п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу включає суму перевищення доходів від продажу над балансовою вартістю об'єкта, який передається, до складу доходів, а суму перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу - до складу витрат. При цьому відповідно до пп. 146.17.1 п. 146.17 цієї статті передання основних засобів у фінансовий лізинг прирівнюється до продажу основних засобів. А відповідно до пп. 146.17.2 цього пункту, одержання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з наступним їх включенням до відповідних груп прирівнюється до придбання основних засобів. Отже, предмет лізингу не відноситься до основних засобів відповідача.
Відповідно до п. 7.10. Договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач гарантує, що в разі якщо Лізингодавець не може виконувати своїх зобов'язань перед банком, або іншою установою, що фінансує, і до банка перейде право розпорядження заставленими транспортними засобами, то Лізингоодержувач продовжить орендувати ці транспортні засоби у банка або іншої компанії (лізингодавця), призначеної цим банком, якщо умови лізингу не зміняться. За вимогою банку, що фінансує, Лізингоодержувач має підписати лист повідомлення і підтвердження застави. Так, 01.07.2008р. між Позивачем (боржником) та Відповідачем (Заставодавцем) підписано лист повідомлення та підтвердження застави відповідно до Договору Застави № 101-СВ/РК від 31,03.2008р. про заставу прав за Договором фінансового лізингу № 880 в частині Планів лізингу на користь ТОВ „УніКредит Банк" (Заставодержатель). Отже, заставою забезпечено не автомобілі (предмет лізингу), передані позивачу згідно договору фінансового лізингу, а лізингові платежі за автомобілі.
Таким чином, дія вказаної ухвали, на правовідносини сторін, що виникли на підставі договору фінансового лізингу, не поширюється.
Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Такий час залежить від характеру договору, який укладається, строків проходження кореспонденції між сторонами, організації діловодства в установах та інших чинників. Отже, якщо відповідь про прийняття пропозиції надійшла у строк, визначений актом цивільного законодавства, або протягом нормально необхідного для цього часу, договір вважається укладеним.
Оскільки, відповідач відповіді на пропозицію позивача укласти договір купівлі-продажу не надав, а тому останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання у власність предмета лізингу за договором.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов підтверджений належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до вимог ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг" код ЄДОПОУ 32774741 ( 29013, м.Хмельницький, вул.Проскурівська, буд. 23/1, кв.2) виконати умови пунктів 6,4, 9,5 договору фінансово лізингу №880 від 01.07.2008 року шляхом визнання укладеним між ПАТ „Рівнеазот" та ТОВ „Євро Лізинг" договору купівлі-продажу від 12.08.2013 року в наступній редакції:
ДОГОВІР _________
купівлі-продажу предмету лізингу
м.Рівне 12.08.2013р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг", в подальшому „Продавець", в особі генерального директора Шевченко О.Є., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та публічне акціонерне товариства „Рівнеазот", в подальшому „Покупець", в особі голови правління Заблуди М.В., який діє на підставі Статуту, з іншої сторони уклади цей договір про наступне:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1 Продавець передає, а Покупець набуває право власності на предмет лізингу за Договором фінансового лізингу № 880 від 01.07.2008 р. (далі - Договір Лізингу) в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
1.2 Предметом лізингу є транспортні засоби (автомобілі), у відповідності до специфікації наведеній в таблиці, що надалі іменується за текстом даного Договору Товар.
№ п/пТип кузоваМарка автомобіляНомер шасіРеєстраційний номерКолір автомобіляРік випуску ;
1,Легковий седанSkoda Superb Classik 1,8 МТТМВDL23UX8B3016677АА9618НРсірий2008
2.Легковий комбіSkoda Octavia А5 Liftback Ambiente 1,6ТМВСА41Z88В157371АА9617НРсірий2008
3Легковий універсалFord Tourneo Connect 1,8ТDСІWFOJXXTTRJ8C30810АА5387НРбілий2008
4.Легковий пасажирськийFord Tоurneo Соnnect 1,8 ТDСІWFOJXXTTPJ8C28096АА5391НРбілий2008
5.Легковий пасажирськийFord Tоurneo Соnnect 1,8 ТDСІWFOJXXTTPJ7P46667АА5392НРбілий2007
2. ЦІНА ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
2.1 За домовленістю сторін та згідно з умовами Договору Лізингу, ціна Товару (залишкова вартість автомобілів), складає 12 690,57 гривень (Дванадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень 57 коп.), включаючи ПДВ.
2.2 Розрахунок за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30 календарних днів з моменту підписання даного договору та виставлення рахунку.
3. УМОВИ ПОСТАВКИ ТА ПЕРЕДАЧІ ТОВАРУ
3.1. На момент укладення цього Договору Товар знаходиться у користуванні Покупця за Договором Лізингу.
3.2. Право власності на Товар, у відповідності до ст. 8 Закону України „Про фінансовий лізинг" переходить від Продавця до Покупця після укладання цього Договору та сплати коштів за Товар.
4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
4.1. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
5. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
5.1. Всі суперечки, що виникли у зв'язку з цим Договором або його виконанням, будуть вирішуватися шляхом переговорів між зацікавленими сторонами. Якщо домовленості не буде досягнуто, суперечки будуть вирішуватися Господарським судом.
6. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.
7. ІНШІ УМОВИ
7.1. Сторони погоджуються, що після укладання цього Договору дія Договору фінансового лізингу № 880 від 01.07.2008 р. припиняється та будь-яких претензій, що виникають з Договору фінансового лізингу № 880 від 01.07.2008 року, за умови зняття Продавцем у встановленому Законом порядку накладених на товар обтяжень, Сторони одна до одної не мають.
8. АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН:
Продавець:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг", 29001, м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 23,/1, кв. 2, код ЄДРПОУ 32774741, свідоцтво платника ПДВ № 100098383, ІПН 327747426570, р/р 26003311288901 в банку Галузевий КБ „Енергобанк" м.Київ, МФО 300272.
Генеральний директор _________________________ О.Є.Шевченко
М.П.
Покупець: Публічне акціонерне товариство „Рівнеазот", 330017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 056078224, свідоцтво платника ПДВ № 200003004, ПІН 056078217166, р/р 260030440796001 в філії ПАТ КБ „Надра" Рівненьке РУ, МФО 333681.
Голова правління _____________________________ М.В.Заблуда.
М.П.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 23/1, кв.2, код 32774741) на користь публічного акціонерного товариства „Рівнеазот" (330017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ) 1218 грн. ( одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) витрат по оплаті судового збору.
4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено та підписано суддею 11 вересня 2014 року.
Суддя Д.І. Радченя
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи;
2 - позивачу - 33017, м.Рівне, 17;- надіслати за заявою
3 - відповідачу - 29013, м.Хмельницький, вул.Проскурівська, буд.23/1, кв.2 -рекомендованим з повід.;