29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" вересня 2014 р.Справа № 924/961/14
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець - Подільський комбікормовий завод", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району
про стягнення 94 502, 57 грн. заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача - Верета А.В. за довіреністю
Коротка А.В. за довіреністю
від відповідача - Підлісний О.В. за довіреністю
встановив:
Позивач в своєму позові (після уточнення суми позову) просить суд стягнути з відповідача 94 502, 57 грн. заборгованості, які складаються з 39 194, 60 грн. інфляційних втрат, 26 711, 12 грн. 3% річних та 28 596, 85 грн. пені. Вказана заборгованість заявлена внаслідок невиконання рішення суду (справа № 924/935/13), за яким з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість (а також пеню та 3% річних за інший період, а ніж заявлено за даним позовом), яка утворилася через неналежне виконання договору № 230712 від 23.07.2012 року. Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на ст. 202 ГК України, яка передбачає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Враховуючи ж, що після винесення рішення № 924/935/13, за яким з відповідача стягнуто основну заборгованість, остання залишається не повністю погашеною, керуючись ст. 625 ЦК України позивач нарахував на вказану заборгованість річні та інфляційні. Стягнення пені обґрунтоване тим, що за рішенням суду № 924/935/13 з відповідача стягнута пеня не за весь період, за який можливе нарахування останньої за порушення зобов'язань за договором (невиконання якого є предметом розгляду справи № 924/935/13).
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.
Відповідач у письмовому відзиві та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують. Вказують, перш за все, на те, що вимоги про стягнення пені не можуть бути задоволенні, оскільки сплив строк позовної давності щодо їх подання і відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності.
Також відповідач вказує, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги по даній справі, зазначає, що 04.10.2013 року господарським судом Хмельницької області прийнято
рішення по справі № 924/935/13, згідно якого, позовні вимоги ТОВ „Цехове Корм ЛТД" до ТОВ „Кам'янець - Подільський комбікормовий завод" про
стягнення заборгованості в сумі 673 750,42 грн., з яких 642 690 грн. -
основний борг, 25 883, 68 грн. - пеня, 5 176, 74 грн. - 3% річних, задоволено в
повному об'ємі.
Усі документи, які підтверджують наявність основного боргу, в тому
числі і договір № 230712 від 23.07.2012р., видаткові накладні та платіжні
доручення, що виписувались на основі даного договору, наявні у справі
№ 924/935/13 та були предметом дослідження у судових засіданнях. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Проте, згідно позовної заяви у даній справі позивач просить стягнути з відповідача ще 28 596, 85 грн. у вигляді пені, незважаючи на її стягнення у справі № 924/935/13.
Відповідач посилається також на те, що позивач за весь час розгляду справи № 924/935/13, з моменту її порушення і до винесення рішення підтверджував необхідність стягнення 3% річних та пені саме в тому розмірі, який був вказаний у позовній заяві. Проте, у даній справі позивач повторно звертається про стягнення пені та 3% річних. Діюче законодавство не допускає повторного звернення з аналогічними вимогами та повторного застосування судом відповідальності до боржника за нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також, заявляючи даний позов, позивач не надав суду докази досудового врегулювання спору про звернення до відповідача з вимогами про сплату боргу.
Поряд з цим, відповідач вказує, що обгрунтовуючи позов, позивач посилається на пункт 3 абзацу 3 Інформаційного листа ВГС України № 01 - 06 / 1642 / 2011 де вказано, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (постанова від 04.07.2011 N 13/210/10; від 12.09.2011 N 6/433-42/183). Однак, на момент розгляду справи № 924/961/14 рішення господарського суду у справі № 924/935/13 виконано в повному об'ємі.
З матеріалів справи вбачається.
4 жовтня 2013 року Господарським судом Хмельницької області винесено рішення у справі № 924/935/13 за позовом ТОВ „Цехове корм ЛТД" до ТОВ „Кам'янець - Подільський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості в сумі 673 750, 42 грн., з яких: 642 690 грн. основний борг, 25 883, 68 грн. пеня, 5 176, 74 грн. 3% річних, яким позов задоволено. Зазначена заборгованість, як вбачається з вищевказаного рішення виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору № 230712 від 23 липня 2012 року. Крім того, з відповідача стягнуто 3% річних за період з 01.03.13 р. по 06.06.13р. та пеню у період з 01.03.13р. по 06.06.13р.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року вищезазначене рішення Господарського суду Хмельницької області залишено без змін. (копії вищевказаних судових актів подано до справи).
4 грудня 2013 року РВ ДВС Кам'янець - Подільського МрУЮ винесено постанову № 41038526 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу, виданого Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/935/13 про стягнення з ТОВ „Кам'янець - Подільський комбікормовий завод" на користь ТОВ „Цехове корм ЛТД" суми боргу.
Також до справи додано:
- довідку ПАТ „ОТП Банк" від 2 червня 2014 року № 70 - 1 - 1 / 800 про те, що на поточний рахунок позивача від відповідача зараховані кошти за призначенням платежу - „ згідно договору № 230712 від 23.07.12р." та „погашення боргу за рішенням суду від 04.10.2013 р. по справі № 924/935/13";
- розрахунок позовних вимог у справі № 924/935/13;
- виписки банку про платіжні перекази за період з лютого по липень 2014 року (на підтвердження уточнення позову);
- накладні про поставку позивачем на користь відповідача товару по договору № 230712 від 23 липня 2012 року за період з липня 2012 року по лютий 2013 року та оборотно - сальдову відомість про часткові оплати за даний період .
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.
Заявлені до стягнення суми річних та інфляційних нараховані позивачем у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 230712 від 23.07.12р. Наявність даного договору підтверджується рішенням суду від 4 жовтня 2013 року у справі № 924/935/13. Правовідносини, що виникли між сторонами за даним договором за своїм характером відносяться до господарських, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Наявність договірних зобов'язань між сторонами за договором № 230712 від 23.07.12р., порушення таких зобов'язань відповідачем та виникнення в останнього, у зв'язку з цим, заборгованості підтверджується рішенням суду від 4 жовтня 2013 року у справі № 924/935/13. Так, відповідно до п. 2. 6. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 230712 є доведеним фактом, який приймається судом при вирішенні даної справи. Відповідно до рішення суду у справі № 924/935/13 (підтверджується також постановою Рівненського апеляційного господарського суду у цій справі) позивач на виконання договору № 230712 від 23.07.12 року поставив відповідачу товар на суму 12 469 847 грн. (копії накладних що це підтверджують додані також у дану справу). Часткова ж оплата на суму 11 827 157 грн. свідчить про наявність заборгованості, станом на час вирішення справи № 924/935/13 у розмірі 642 690 грн.
Як вбачається з розрахунку та оборотно - сальдової відомості розрахунки по накладних здійснювались із простроченнями платежів, за період існування яких позивач і нарахував річні та інфляційні. Доводи відповідача щодо того, що на час вирішення даної справи борг повністю погашений не приймаються судом як обґрунтовані заперечення, оскільки самі періоди прострочення (з моменту прострочення до моменту дати погашення по накладних) свідчать про існування заборгованості в ці періоди.
Наявність заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та 3 % річних (за період існування боргу непогашеного після рішення суду до дати подання позову, а також по накладних з моменту виникнення заборгованості, по яких вимоги не заявлялись у справі № 924/935/13), оскільки за ст. 202 ЦК України господарське зобов'язання (в цьому випадку в частині оплати) припиняється виконанням, проведеним належним чином (відсутність же виконання належним чином - оплати у повному обсязі у обумовлені строки свідчить про продовження існування у відповідача зобов'язання). Так, згідно вищевказаної ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, судом враховується правова позиція ВГС України, викладена у п. 7.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де вказано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За таких обставин, наявність ст. 625 ЦК України, несплата заборгованості (проведеня оплати з простроченням) за договором (в тому числі встановленої за рішенням суду) дає підстави позивачу до нарахування річних та інфляційних, що в свою чергу свідчить про виникнення у відповідача обов'язку (встановленого законом) щодо її погашення.
Розмір заявлених до стягнення сум річних та інфляційних підтверджується поданим розрахунком, котрий проведено:
1. річні:
- по кожній накладній, за які проведено розрахунок з простроченням за періоди з дати підписання накладних (хоч за договором прострочення виникає за два банківських дні до моменту поставки) до моменту оплат.
- по накладних № 626 від 19.02.13р., № 704 від 22.02.13р. № 786 від 28.02.13р. за періоди з моменту виникнення прострочення, мінус періоди, стягнення за якими здійснено у справі № 924/935/13.(з 1 березня 2013 року по 6 червня 2013 р).
- на всю суму заборгованості по накладних, яка залишилась після прийняття рішення у справі № 924/935/13 з урахуванням часткових оплат до кінцевого періоду нарахувань за заявою про збільшення позовних вимог, що є вірним, оскільки такі нарахування можливі за весь період існування боргу (в тому числі і за період розгляду справи).
Виняток складає лише розрахунок річних, проведений за період з 18 лютого 2014 року по 23 березня 2014 року на суму 1 969, 28 грн., оскільки позивач помилково зазначив, що період прострочення в даному відрізку часу є 44 дні, в той час як такий період містить 34 дні. Таким чином сума боргу становить 1 521, 73 грн.)
2. інфляційні:
- після прийняття рішення у справі № 924/935/13 по червень 2014 року.
Таким чином, обґрунтована сума річних становить 26 263, 64 грн. Сума інфляційних підлягає задоволенню у вказаному позивачем розмірі.
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт наявності заборгованості за договором, а також обумовлене договором застосування пені (що підтверджується рішенням суду у справі № 924/935/13), позивач набуває право на нарахування заявленої за даним позовом пені.
При цьому судом відмічається, що нарахування пені позивачем здійснено за період з моменту виникнення прострочення по накладних №: 625, 704, 786 за період з моменту поставки товару відповідно до дати накладних (хоча прострочення виникло за два дні до поставки), за виключенням періоду з 1 березня 2013 року по 6 червня 2013 року (що прослідковується з розрахунку) по 30 вересня 2013 року. Однак, враховуючи законодавче обмеження шестимісячним терміном нарахування пені, вказаний розрахунок є обґрунтованим лише по 19.08.13 року (по накладній від 19.02.13 року № 626), по 22.08.13 року (по накладній від 22.02.13 року № 704), по 28.08.13 року (по накладній від 28.08.13 року № 786).
Таким чином, обґрунтованим розміром пені є 20 253, 47 грн., що обґрунтовується таким розрахунком:
- останній період нарахування пені по накладній № 626 за період з 13 серпня 2013 року (див розрахунок пені) обраховується не по 30 вересня 2013 року а по 19 серпня 2013 року і дорівнює 126, 88 грн.
- останній період нарахування пені по накладній № 704 за період з 13 серпня 2013 року обраховується не по 30 вересня 2013 року а по 22 серпня 2013 року і дорівнює 1 044, 1 грн.
- останній період нарахування пені по накладній № 786 за період з 13 серпня 2013 року обраховується не по 30 вересня 2013 року а по 28 серпня 2013 року і становить 1 701, 91 грн.
При цьому, судом відмічається, що згідно ЦК України стягнення пені можливе за весь період прострочення, а тому донарахування пені у даній справі за інший період ніж у справі № 924/935/13, однак в межах встановленого строку обрахування не є застосуванням різних санкцій за одне і теж порушення. Розрахунок пені у даній справі є лише стягненням максимально можливого розміру пені (за весь період прострочення в межах шести місячного терміну). При цьому позивачем відмінусовано період пені, стягнення за яким проведено у справі № 924/935/13.
Судом враховуються доводи відповідача щодо строків позовної давності відносно вимог про застосування пені. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, передбачена лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Нарахування пені здійснено по накладних № 704 від 22 лютого 2013 року, № 626 від 19 лютого 2013 року та № 786 від 28 лютого 2013 року (за мінусом періоду нарахування пені у справі № 924/935/13). Строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, відповідно до ст. 258 ЦК України становить один рік.
Згідно п. 4.3. постанови Пленуму ВГС України № 10 від 29 травня 2013 року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Таким чином, враховуючи дати накладних (здійснення поставки) та моменти виникнення прострочення по них, а також клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, позовна давність по даній справі (відносно пені) визначається:
- по накладній від 19 лютого 2013 року строк позовної давності з урахуванням шестимісячного терміну нарахування пені за перший день припиняється 20.02.2014 року, за останній - 20 серпня 2014 року;
- по накладній від 22 лютого 2013 року за перший день - 23 лютого 2014 року, останній - 23 серпня 2014 року
- по накладній від 28 лютого 2013 року за перший день - 1 березня 2014 року, останній - 29 серпня 2014 року.
Таким чином обґрунтованим строком нарахування пені по заявленим накладним є строк за період прострочення з 26 червня 2013 року по: 20 серпня 2014 року (щодо накладної від 19 лютого 2013 року, із сумою пені за період - 1 081, 93 грн.), по 23 серпня 2014 року (щодо накладної від 22 лютого 2013 року, з сумою пені - 6 545, 68 грн.) по 29 серпня 2014 року (щодо накладної від 28 лютого 2013 року, з сумою пені - 7 306, 69 грн.). Загальною сумою пені за даний період є 14 934, 30 грн.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець - Подільський комбікормовий завод" (вул. Вербецьке шосе, 1, с. Гуменці Кам'янець-Подільського району, ЄДРПОУ 34422333) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 501, ЄДРПОУ 32708265) 39 194, 60 грн. інфляційних, 14 934, 30 грн. пені, 26 263, 64 грн. 3% річних, та 1 606, 58 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Повний текст складено 9 вересня 2014 року.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу
3 - відповідачу