ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 вересня 2014 року № 813/5671/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Косів М.Б.
за участю:
представника позивача - Оприск Л.Є.
представника відповідача - Боднар Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне науково-виробниче підприємства «Яр-Степ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001822204/7592 від 22 травня 2014 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкового органу про порушення податкових зобов'язань по податку на прибуток, про фіктивність господарських операцій, вплив на які мали господарські операції з ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ», не відповідають дійсності та є лише не підтвердженими припущеннями ДПІ. Реальність взаємовідносин між сторонами господарських зобов'язань спростовується належними первинними документами та подальшою реалізацією придбаних товарів третім особам, з включенням до складу доходів відповідного звітного періоду вартості цих товарів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просла суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечила, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на фіктивний характер господарських операцій. В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримала, просить в задоволенні позову відмовити.
В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що вироком суду встановлено, що невстановленими слідством особами суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності - ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасниками угрупування, ніякі товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств вигодо набувачів, що надавало змогу контрагентам - покупцям змогу мінімізувати свої податкові зі сплати податків на додану вартість та податку на прибуток.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З 23.04.2014 року по 29.04.2014 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПНВП «Яр-Степ» (код ЄДРПОУ 31729546) з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ 37398974), ТОВ «Крафт ЛВ» (код ЄДРПОУ 37399009), ПП «Воллі» (код ЄДРПОУ 34029609), іншими суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності за період з 01.01.2011р. по 01.12.2011р.
За результатами даної перевірки складено акт від 08.05.2014 року №1053/22-04/31729546 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р., п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з придбання ТМЦ у ТзОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» на загальну суму 154008,45 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі 10227,90 грн. та за 2 квартал 2011 р. в сумі 143780,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 35627 грн., в тому числі : за 1 квартал 2011 року в сумі 2557 грн. та за 2 квартал 2011 року в сумі 33070 грн.
На підставі даного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення рішення № 0001822204/7592, відповідно до якого згідно з пунктом 54.3.2 статті 54 Податкового кодексу України та пунктами 5.1, 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VІ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток за основним платежем - 35627,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 1,00 грн., всього 35628,00 грн..
В своїх висновках ДПІ у Залізничному районі м. Львова покладається на твердження, що господарські оперції між позивачем та ТзОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» є такими що фактично не відбулись, оскільки не були спрямованими на настання реальних наслідків. Відповідно податковий орган вважає, що Позивач не мав достатніх підстав щодо відображення вищезгаданих господарських операцій у податковому обліку та включення відповідних сум до витрат.
До матеріалів справи позивачем долучено накладні на отримання товарів на суму 154008,45 грн. (без ПДВ), а саме: видаткова накладна від 23.03.2011 року №РН-00186 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (ножі, камери , шини, ремені, клапани, мембрани, прокладки та інше) на суму 12273,50грн., в тому числі ПДВ 2045,58 грн., видаткова накладна від 05.04.2011 року №РН-00521 на поставку гідроциліндрів, комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, додаткових комплектів розпилювачів на суму 22550,00 грн., в тому числі ПДВ 3758,33 грн., видаткова накладна від 11.04.2011 року №РН-00549 на поставку скоб, форсунок, розпилювачів, шлангів, валу на суму 18560,30 грн., в тому числі ПДВ 3093,38 грн., видаткова накладна від 22.04.2011 року №РН-00564 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, шлангів, форсунок та іншого на суму 31222,62 грн., в тому числі ПДВ 5203,77 грн.; видаткова накладна №РН-00622 від 29 квітня 2011 р. на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, шлангів, форсунок та іншого на суму 19496,00 грн., в тому числі ПДВ 3249,33 грн.; видаткова накладна від 19.05.2011 року №РН-0000365 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, шлангів, форсунок та іншого) на суму 30100,00 грн., в тому числі ПДВ 5016,67 грн.; видаткова накладна від 23.05.2011 року №РН-0000312 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (шестерні, диски, вали, болти, ножі, пружини, шланги, диски та інше на суму 50607,80 грн., в тому числі ПДВ 8434,63 грн.
Товари оплачено позивачем повністю, що підтверджується банківськими виписками
Відповідач стверджує, що вищевказані накладні, на підставі яких сформовано валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, виписано на підставі безтоварних угод, укладених з метою штучного формування витрат, а не реального настання правових наслідків. Податковий орган вважає, що відсутні підстави вважати товарно-матеріальні цінності, вказані у вищезгаданих накладних, фактично отриманими позивачем, а, відповідно, наявність лише накладної без фактичного руху ТМЦ не є підставою для включення до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем валових витрат по господарських операціях з ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ».
Так, ТзОВ «Промтехметал» (постачальник) на підставі усного договору передав Позивачу запасні частини для сільськогосподарської техніки, що підтверджується: видатковою накладною від 23.03.2011 року №РН-00186 на поставку запасних частин для ремонту сільськогосподарської техніки (ножі, камери , шини, ремені, клапани, мембрани, прокладки та інше) на суму 12273,50грн., в тому числі ПДВ 2045,58 грн., видатковою накладною від 05.04.2011 року №РН-00521 на поставку гідроциліндрів, комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, додаткових комплектів розпилювачів на суму 22550,00 грн., в тому числі ПДВ 3758,33 грн.; видатковою накладною від 11.04.2011 року №РН-00549 на поставку скоб, форсунок, розпилювачів, шлангів, валу на суму 18560,30 грн., в тому числі ПДВ 3093,38 грн.; видатковою накладна від 22.04.2011 року №РН-00564 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, шлангів, форсунок та іншого на суму 31222,62 грн., в тому числі ПДВ 5203,77 грн.; видатковою накладною №РН-00622 від 29 квітня 2011 р. на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, шлангів, форсунок та іншого) на суму 19496,00 грн., в тому числі ПДВ 3249,33 грн.
ТзОВ «Крафт ЛВ» здійснило поставку Позивачу запасних частин для сільськогосподарської техніки, що підтвержуєьтся видатковою накладною від 19.05.2011 року №РН-0000365 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (комплектів засобів кріплення, комплектів хомутів, шлангів, форсунок та іншого) на суму 30100,00 грн., в тому числі ПДВ 5016,67 грн.; видатковою накладно від 23.05.2011 року №РН-0000312 на поставку запасних частин для сільськогосподарської техніки (шестерні, диски, вали, болти, ножі, пружини, шланги, диски та інше на суму 50607,80 грн., в тому числі ПДВ 8434,63 грн.
Також позивачем надано докази в підтвердження використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, зокрема, рахунки, накладні, довіреності на отримання ТМЦ та виписки з рахунку, з яких вбачається, що поставлений ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» товар в подальшому був реалізований позивачем СТОВ «Промінь», ТзОВ «Торговий дім «Украгропром», ДП «ДГ «Городецьке» НААНУ, ДП «ДГ «Андріївське», ТОВ ім..Мічуріна, СВК «Дружба», ПП «Агрофірма «Авангард», ТзОВ «Агрофірма «Шабо», СФГ «Віталія», ДП «ДГ «Іванівка» НААНУ, ДП «ДГ «Кутузівка» НААНУ, ВАТ «Долинка»СТ «Водолій», СГК імені Щорса, ПП «Слободище» та іншим з торговою націнкою з відповідним включенням вартості реалізованих товарів до складу доходів відповідного звітного періоду.
Як вбачається з актів перевірок, податковий орган прийшов до висновку, що первинні документи складені контрагентами позивача на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 12.04.2011 року та ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.07.2011 року.
Проте, дані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Щодо посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року у кримінальній справі №464/6266/14-к, судом враховано, що частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
Також, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки норма ч.4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.
Таким чином з врахуванням викладеного суд зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ».
Тому суд критично оцінює як доказ на підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року у кримінальній справі №464/6266/14-к, враховуючи, що як вбачається із змісту самого вироку, фінансового - господарські операції ТОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» з позивачем взагалі не досліджувались судом під час розгляду кримінальності справи, при цьому судом враховано, що на момент реалізації товару контрагенти були платниками податків, зареєстровані в Єдиному реєстрі.
За таких обставин, вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року у кримінальній справі №464/6266/14-к за відсутності у ньому оцінки господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами не може вказувати на безтоварність цих операцій в силу положень ч.4 ст.72 КАС України.
Щодо посилання відповідача на відсутність товаро-транспортних накладних, суд враховує норми ст. 909 ЦК України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. №488/346, відповідно до яких товарно-транспортна накладна є товарно-транспортною документацією учасників транспортного процесу. Відтак, відповідачем не доведеною, а судом - не встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як не встановлено, що контрагенти передавали призначені для позивача товари будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, були вантажовідправниками. Відтак відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не спростовує факту придбання позивачем у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарської операції та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 Податкового кодексу України, встановлена презумпція правомірності рішень платника податку.
Приймаючи рішення у даній справі, суд бере до уваги висновки Європейського Суду щодо справедливого судового рішення, постановлення якого є передумовою дотримання права особи на справедливий суд, гарантованого кожному статтею 6 Конвенції. Ці вимоги цілком відповідають положенням ч. 1 ст. 159 КАС України, відповідно до якого судове рішення має бути законним і обґрунтованим.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 182,70 грн. відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001822204/7592 від 22.05.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» 182,70 грн. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Р.М. Брильовський