ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2014 р. Справа № 809/2784/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Візінському М.В.
за участю:
представника позивача - Скиданюка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: Приватного підприємства "Ольва",
про стягнення заборгованості в сумі 322478,75 грн,-
Державна податкова інспекція у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Ольва" про стягнення заборгованості в сумі 322478,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 322478,75 грн, який виник внаслідок несплати донарахованих зобов'язань, на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000352301, згідно з висновками акту документальної перевірки від 24.05.2011 року №268/23/20535236. У зв'язку з несплатою боргу, просить стягнути її в судовому порядку.
Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, проте на адресу суду повернулося поштове відправлення із зазначенням причини невручення (а.с.29).
Пунктом 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які повно та всебічно висвітлюють обставини в спірних правовідносинах.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що приватне підприємство "Ольва", відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.08.2014 року, зареєстроване 13.09.1993 року (зворотна сторона а.с.19) та згідно із ст. 15 Податкового кодексу України є платником податків та зборів.
24.05.2011 року позивачем проведено документальну невиїзну перевірку, результати якої викладені в акті перевірки №268/23/2053236 від 24.05.2011 року (а.с.11-16). Висновками акту встановлено порушення, в тому числі п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, п.7.5.1. п.7.5. ст.7. п.п.7.4.5. п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого завищено за вересень 2009 року податковий кредит на суму 257983 грн, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість га суму 257983 грн. Акт перевірки підписаний уповноваженими особами відповідача (а.с.16), зауважень до акту не було, дії посадових осіб щодо складання акту перевірки не оскаржувалися.
На підставі висновків вищевказаного акту, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000352301 від 06.06.2011 року, за яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 322478,75 грн., з яких 257983 грн за основним платежем та 64495,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).
Вказане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 15.06.2012 року та оскаржене до суду. Проте, в зв'язку із повторною неявкою в судове засідання, на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, в адміністративній справ №2а-2143/11/0970, позовну заяву приватного підприємства «Ольва» до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000352301 від 6 червня 2011 року - залишено без розгляду (а.с.26-27). Ухвала набрала законної сили 10 липня 2014 року, відповідно до довідки відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.25).
Таким чином, податкове зобов'язання в розмірі 322478,75 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000352301 від 06.06.2011 року набуло статусу узгодженого, а в зв'язку з тим, що відповідачем у встановлений законом строк не сплачено вказану суму, вона набула статусу боргу.
Судом встановлено, що 05 грудня 2012 року відповідачу направлялася податкова вимога №48/1 на суму 1845,62 грн, яка отримана у відповідності до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17) та останнім не оскаржувалася. Безперервність податкового боргу відповідно до вимоги та постійне зростання заборгованості відповідача підтверджується довідкою позивача №1288/10/25 від 03.09.2014 року (а.с.37).
Відповідно до приписів частини 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Таким чином, податкова вимога на новостворений борг не надсилалася.
Наявність податкового боргу також підтверджується розрахунком суми позовних вимог станом на 08.08.2014 року (а.с.7) та випискою з облікової картки платника податку на додану вартість щодо відповідача (а.с.8).
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі також - ПК України), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 58.1. статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з п.95.3. ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на момент судового розгляду даної справи суду не надано підтвердження сплати відповідачем податкового боргу в загальному розмірі 322478,75 грн, вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство "Ольва" (ідентифікаційний код 20535236) та за рахунок готівки, що належить Приватному підприємству "Ольва" (ідентифікаційний код 20535236) в дохід бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 322478 (триста двадцять дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 75 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 09.09.2014 року.