Справа № 683/2636/13-к
1-кп/683/17/2014
11 липня 2014 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
законного представника потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, прож.: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , згідно ст.89 КК України не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.153 КК України,
3 липня 2013 року близько 16 год. обвинувачений ОСОБА_9 в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що в кімнату, де він постійно проживав, зайшла племінниця його вітчима - малолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб взяти у нього диск із записами мультфільмів, вчиняючи щодо неї обманні дії та використовуючи її малолітній вік, внаслідок чого вона не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом шляхом орогенітального контакту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і пояснив, що 3 липня 2013 року близько14-15 години він повернувся з роботи додому і в своїй кімнаті став переодягатися, щоб йти помитись. В цей час до нього в кімнату забігла малолітня ОСОБА_10 і попросила диск. Тоді він накричав на неї і при цьому сказав, щоб вона закрила очі і вийшла з кімнати. Через декілька хвилин до нього в кімнату зайшла баба малолітньої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 і вчинила скандал, звинувативши його у вчиненні сексуальних дій щодо внучки. Крім цього, вона погрожували повідомити про це прабабу малолітньої - ОСОБА_12 . Після цього він поїхав до ОСОБА_12 і попросив її не звертатись з цього приводу в міліцію.
Зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_9 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин. Окрім того, вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, малолітня ОСОБА_10 під час досудового слідства була допитана відповідно до вимог ст.225 КПК України слідчим суддею Старокостянтинівського райсуду. Як убачається з її показань, вона зайшла в кімнату обвинуваченого і попросила у нього диск. Обвинувачений сказав їй закрити очі і відкрити рота. Коли вона це зробила, він ввів їй в рот свій статевий орган. Про дану обставину вона відразу ж розповіла бабусі ОСОБА_11 і остання за це насварилась на обвинуваченого.
Під час проведення первинної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи малолітній ОСОБА_10 (акт №5 від 25 липня 2013 року), остання детально розповіла експертам про обставини вчинених щодо неї протиправних дій обвинуваченим.
За висновком додаткової амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи №252 від 31 березня 2014 року, який суд визнає обґрунтованим, оскільки він не суперечить іншим матеріалам кримінального провадження, малолітня ОСОБА_10 , з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку, не могла нафантазувати та уявити показання, які вона дала.
Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що 3 липня 2013 року близько 16 години її внучка малолітня ОСОБА_10 розповіла про те, які дії сексуального характеру вчинив щодо неї обвинувачений ОСОБА_9 . Із-за цього вона вчинила з ним сварку. Однак обвинувачений заперечував даний факт. Тоді в присутності її та обвинуваченого малолітня ОСОБА_10 розповіла про дії, які вчинив щодо неї останній.
За свідченням ОСОБА_13 , 3 липня 2013 року ОСОБА_9 близько 14 години повернувся з роботи, переодягнувся, помився, поїв і пішов відпочивати в свою кімнату. В будинку бігала і гралась малолітня внучка ОСОБА_10 . Через деякий час вона забігла в кімнату обвинуваченого і вибігла звідти. Будь-яких криків в кімнаті обвинуваченого, де на той час знаходилась малолітня, він не чув. Після цього його дружина ОСОБА_11 почала кричати на обвинуваченого із-за того, що той вчинив протиправні дії щодо внучки.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що до неї додому приїхав обвинувачений і розповів, що з правнучкою ОСОБА_10 все нормально і він її не чіпав. Після цього вона поїхала до ОСОБА_11 за правнучкою. В автобусі обвинувачений знову підійшов до неї і повторив ті ж слова, а також попросив вибачення. Потім він обізвав її нецензурними словами і став погрожувати фізичною розправою, якщо вона звернеться до працівників міліції. Зі слів ОСОБА_13 їй стало відомо, що ОСОБА_11 разом з малолітньою потерпілою пішли на стадіон. Там вона зустріла їх і від ОСОБА_11 дізналась, які протиправні дії вчинив обвинувачений щодо правнучки. Це ж саме розповіла їй правнучка вдома. Тоді її дочка ОСОБА_6 звернулась в міліцію.
З показань свідка ОСОБА_14 убачається, що 3 липня 2013 року біля 19 год. - 19 год. 30 хвилин до нього додому приїхав обвинувачений і розповів, що коли він повернувся з роботи і ліг відпочивати, до нього в кімнату зайшла ОСОБА_11 і безпідставно обвинуватила в зґвалтуванні малолітньої ОСОБА_10 .
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №67 від 16 серпня 2013 року на вилучених у обвинуваченого ОСОБА_9 трусах виявлені сліди слини. З врахуванням того, що потерпіла та обвинувачений є носіями ізогемаглютиніна анти-В., а на трусах, внаслідок їх забруднення, виявлені потожирові виділення, в яких знаходяться зазначені антигени, експертиза не може визначити чи походять сліди слини від малолітньої ОСОБА_10 . Однак наявність на трусах обвинуваченого слідів слини підтверджує показання потерпілої про те, що між ними мав місце орогенітальний контакт.
За висновком первинної амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи №5 від 25 липня 2013 року ситуація, що досліджується у кримінальному проваджені не є психотравмувальною для малолітньої ОСОБА_10 у зв'язку з тим, що у неї не виявлено змін в емоційному стані.
Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 113 від 20 серпня 2013 року обвинувачений ОСОБА_9 на момент вчинення кримінального правопорушення будь-яким душевним захворюванням не страждав, а тому міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_9 будь-якою душевною хворобою не страждає, є осудним і не потребує застосуванню до нього примусових заходів медичного характеру.
Показання свідка ОСОБА_15 , яка є матір'ю обвинуваченого, про те, що малолітня ОСОБА_10 схильна до фантазування, спростовуються даними додаткової амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи та показаннями свідка ОСОБА_11 .
Щодо показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , то суд їх до уваги не приймає, оскільки вони є суперечливими і стосуються висвітлення негативних рис характеру потерпілої, які притаманні дорослим і аж ніяк малолітнім.
В судовому засіданні не підтвердились висновки досудового слідства про те, що під час вчинення злочину ОСОБА_14 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, тому дану обтяжуючу обставину із обвинувачення слід виключити.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_14 в задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої, вчиненого щодо малолітньої, доведена, тому його дії за ч.3 ст.153 КК України кваліфіковані вірно.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, зокрема, що він раніше несудимий, по місцю проживання та навчанню характеризується позитивно, є особою молодого віку.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , суд визнає молодий вік обвинуваченого та виключно позитивні характеристики по місцю навчання та проживання.
Обставин, що обтяжують покарання у справі не встановлено.
З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливе лише в ізоляції від суспільства з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.
При обранні міри покарання суд враховує конкретні обставини справи та відсутність психотравмувальних наслідків у потерпілої від злочинних дій обвинуваченого і вважає за можливе, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, зокрема: молодого віку обвинуваченого та виключно позитивних характеристик по місцю навчання та проживанню, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особи обвинуваченого, відповідно до вимог ст.69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.153 КК України.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_9 рахувати з 4 липня 2013 року.
Речові докази: спортивні штани, шорти, гольф, троє трусів, які знаходяться на зберіганні в Старокостянтинівському РВ УМВСУ в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_9 ; покривало, ковдру, два килими, які знаходяться на зберіганні в Старокостянтинівському РВ УМВСУ в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_11 ; біологічні зразки відібрані у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які знаходяться на зберіганні в Старокостянтинівському РВ УМВСУ в Хмельницькій області, - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Старокостянтинівський райсуд, а ОСОБА_9 у той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий підпис
Судді підпис підпис
Копія вірна. Суддя ОСОБА_1