Справа № 495/6394/14-к
08.09.2014 м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі : головуючої одноособово судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю старшого прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження за обвинуваченням :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
села Шабо, Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України українця, з середньою освітою, не одружений, проживаючий у цивільному шлюбі, від
якого має дитину 8 років, працюючий за наймом, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за
адресою: АДРЕСА_2 , раніше
судимого: 21.11.2013 року Арцизьким райсудом Одеської області до 160 годин
громадських робіт.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,
Вироком Арцизького районного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком на 160 годин.
14.01.2014 засуджений ОСОБА_4 з'явився до Білгород-Дністровського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ в Одеській області, де був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, а також був попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання, на підставі ч.2 ст.389 КК України, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності.
Однак, ОСОБА_4 , знаючи про порядок відбування покарання і відповідальність, яка настає за невиконання громадських робіт, без поважних причин, не в повному обсязі відбув громадські роботи, до яких він був засуджений вироком суду і які повинен був виконувати на території Шабівської сільської ради в період січня-лютого 2014 року, в результаті чого не відбув громадські роботи у вигляді 80 годин.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винним визнав себе у повному обсязі та пояснив суду, що 21.11.2013 року був засуджений Арцизьким районним судом Одеської області за ст. 185 ч.1 КК України до 160 годин громадських робіт, однак не в повному обсязі відбув громадські роботи внаслідок збігу сімейних обставин. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути справу відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. За згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, яких ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст. 349 КПК України, і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_4 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість.
Обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом ОСОБА_4 дослідженням доказів, які характеризують його особистість. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст. 389 КК України - як ухилення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме, в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.
При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є рецидив злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує : суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, негативну характеристику, що скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, суд приходить до висновку, при призначенні покарання ОСОБА_4 необхідного і достатнього для попередження вчинення ним нових умисних злочинів, можливого його виправлення за скоєння злочину, у виді арешту, в межах санкції ч.2 ст. 389 КК України. Остаточно покарання суд призначає за сукупністю вироків, виходячи з положень ч.1 та 4 ст. 71 КК України, шляхом повного приєднання до призначеного покарання за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 21.11.2013 року у вигляді 160 годин громадських робіт. При цьому, суд виходить з того, що за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 21.11.2013 року покарання ОСОБА_4 призначено у вигляді 160 годин громадських робіт, які за правилами п.2 ч.1 ст. 72 та 73 КК України належить перерахувати як 20 днів арешту, що відповідає положенням ст. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Керуючись ст. ст. 100, 370, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд-
Визнати винним ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) місяців арешту.
На підставі ст.71 КК України ОСОБА_4 повністю приєднати покарання невідбуте за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 21.11.2013 року у вигляді 160 годин громадських робіт, які за правилами п.2 ч.1 ст. 72 та 73 КК України належить перерахувати як 20 днів арешту та остаточно за сукупністю вироків призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді 2 (двох) місяців 20 (двадцять) днів арешту.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 .
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 судом не обирався.
Матеріали кримінального провадження № 12014160240000675 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням з обвинувальним актом № 495/6394/14-к.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Суддя :