Україна
(заочне)
14 липня 2014 року Справа №174/457/14-ц
п/с № 2/174/285/2014
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,
в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Пелипас Н.І.
з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру,
Згідно позову, що надійшов до суду 13.05.2014 р., та змінам до нього від 15.05.2014 р. (а.с.15-17), позивач зазначив, що 20.07.2013 року, згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 708, видане 20.07.2013 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу, він набув права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка до цього належала дочці відповідача ОСОБА_4.
Зазначена квартира розташована на четвертому поверсі 4-х поверхового будинку та складається з двох кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 40, б кв. м.
Відповідач, ОСОБА_2, після набуття ним, права власності на квартиру до цього часу зареєстрована у належній йому квартирі, при цьому в квартирі не проживає, і житлово-комунальні нарахування за себе не сплачує.
Тим, що відповідач зареєстрований у належній йому квартирі, однак в ній не проживає та комунальні нарахування за себе не сплачує, порушуються його права, як власника житла, оскільки він по-перше, не бажає щоб відповідач була зареєстрована в належній йому квартирі, а по-друге, він повинний сплачувати комунальні нарахування за відповідача, яка членом його сім'ї не являється.
Ніяких договорів найму належної йому квартири, він з відповідачем не укладав, та не має ніяких умов згідно яких відповідач, ОСОБА_2 повинна залишатися зареєстрованою в купленому ним приміщенні. Таким чином, у відповідача не має жодних правових підстав щоби продовжувати бути зареєстрованою у належному йому житлі без його згоди на це. Оскільки, як він вже вказував вище: відповідач в квартирі не проживає, ніяких договорів на підставі яких відповідач мала би право користуватися його квартирою він не укладав, членом його сім'ї відповідач не являється.
З метою добровільного усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, він вимушений був звернутися до дочки відповідача, ОСОБА_4, яка проживає по АДРЕСА_2, для встановлення фактичного місця проживання її матері, відповідачки ОСОБА_2. Дочка відмовилася надавати будь-яку інформацію щодо фактичного місця проживання її матері, оскільки в телефонному режимі відповідачка повідомила дочці про небажання добровільного зняття з реєстрації з належного йому житла.
З моменту набуття ним права власності на квартиру, він неодноразово звертався до дочки відповідача, ОСОБА_4, з проханням повернути технічний паспорт на квартиру, однак позитивного рішення не було прийнято, в зв'язку з чим він був змушений звернутися до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірськ» з метою поновлення технічного паспорту квартири.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.
В свою чергу використовуючи надане йому право власності, він не бажає щоби відповідач була зареєстрована у належному йому житлі.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Такою перешкодою в розпорядженні ним майном, він вважає реєстрацію відповідачки в належній йому квартирі супроти його волі.
Крім цього, відповідачка порушує ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно до якої - громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття на нове місце проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідачка, зі слів її дочки ОСОБА_4, в належній йому квартирі не проживає протягом останніх трьох років, однак зареєстрована у ній.
Саме з цією метою він прохає суд зняти відповідачку з місця реєстрації, оскільки фактично відповідачка не визнає себе такою, що втратила право користування належною йому квартирою, оскільки добровільно з реєстрації не знімається.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Доказами правомірності його позову є: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 708, видане 20.07.2013, видавник: ОСОБА_3 приватний нотаріус Вільногірського міського нотаріального округу, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.07.2013 ( про реєстрацію його права власності на придбану квартиру), технічний паспорт квартири від 05.05.2014 року.
Керуючись ст. 3,109, ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 321, 379, 383, 386, 391 ЦК України, позивач прохає, усунути перешкоду у здійсненні ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, шляхом позбавлення права користування зазначеною квартирою, що є підставою для зняття ОСОБА_2 із реєстраційного обліку місця проживання з зазначеної адреси, та стягнути з відповідачки судовий збір.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обгрунтування підтримав в повному обсязі. З його додаткових пояснень витікає, що відповідачка не виконала свою обіцянку, яку вона давала в судовому засіданні, стосовно того, що добровільно зніметься з реєстрації місця проживання з його квартири. Тому він підтримує свої позовні вимоги і прохає стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати у даній справі, заперечень проти проведення судового засідання за відсутності відповідачки не має.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та заперечень проти позову не надала, але сама була повідомлена про місце і час судового засідання належним чином, під особисту розписку (а.с.27). З врахуванням того, що позивач заперечень проти розгляду справи за відсутності відповідачки не має, суд, на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України, на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно, за відсутності відповідачки, яка не з'явилася в судове засідання без поважних причин.
Разом з тим, раніше, в судовому засіданні, відповідачка фактично позов визнала, та заявила клопотання про оголошення в справі перерви для того, щоб вона могла знятися з реєстрації місця проживання з спірної квартири на добровільній основі.
Дослідивши надані письмові докази у справі: копію квитанції про сплату судового збору - 243.60 грн. (а.с. 1); копію свідоцтва від 12.07.2013 р. про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, яку він придбав на підставі акту про реалізацію предмету іпотеки від 17.07.2013 р., копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.07.2013 р., копію технічного паспорту на спірну квартиру, згідно яких право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, має позивач, ОСОБА_1 (а.с.8-12); довідку адресно-довідкого підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 21.05.2014 року та копію паспорту громадянки України, згідно яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1, з 15.04.2005 р. (а.с.20, 25) - оцінивши зазначені докази в їх сукупності на взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із факту порушення права приватної власності на квартиру та з факту користування фізичною особою житлом, яке являється приватною власністю, без достатніх правових підстав, та з факту порушення фізичною особою установленого законом порядку реєстрації місця проживання.
Позивачу, згідно копії свідоцтва від 12.07.2013 р. про право власності на квартиру АДРЕСА_1, придбану на підставі акту про реалізацію предмету іпотеки від 17.07.2013 р., копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.07.2013 р., копії технічного паспорту на спірну квартиру, належить право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно довідки адресно-довідкого підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 21.05.2014 року та копії паспорту громадянки України, відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1, з 15.04.2005 р.
Відповідачка, будучи зареєстрованою в спірному житлі за місцем проживання, не проживає в спірному житлі більше 3 років, що не заперечувалося відповідачкою, участі в утриманні житла вона не приймала, договору про найм житла вона та позивач не укладали, з втратою права власності та користування квартирою колишнім власником, дочкою відповідачки, ОСОБА_4, внаслідок продажі квартири 17.07.2013 р. як предмету іпотеки, колишній власник квартири та члени її сім'ї, тобто мати, ОСОБА_2, одночасно втратили і своє право користування зазначеним спірним житлом з моменту його відчуження, при цьому, будь-яких домовленостей чи угод між сторонами, стосовно можливості для ОСОБА_2 користуватися спірним житлом після його продажі, немає.
Суд доходить висновків, що позивач являється добросовісним набувачем права приватної власності на спірне житло, а відповідачка, ОСОБА_2, будучи зареєстрованою за місцем проживання в спірному житлі, своє право користування квартирою, як член сім'ї попереднього власника спірного житла, за відсутності договору найму житла, втратила внаслідок його відчуження як предмету іпотеки (відповідно до ст. 591 ЦК України), будь-яких правових підстав, які надавали б право відповідачці користуватися спірним житлом після його продажі, нема; житлом вона не інтересується, заходів щодо його утримання не вживала, заперечень проти позову та їх обгрунтування не надала, тому є підстави для визнання її такою, що втратила право користування спірним житлом, відповідно до положень ст.158 ЖК України, ст.ст. 810-813 ЦК України.
Факт же її реєстрації в спірному житлі перешкоджає позивачу в реалізації його права приватної власності на це житло і тягне за собою безпідставні матеріальні витрати в виді надлишкової оплати комунальних послуг.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном.
Згідно ст.158 ЖК України, ст.ст. 810-813 ЦК України, користування житловими приміщеннями в квартирах, які належать громадянам на праві приватної власності, можливе згідно з договором найму житлового приміщення, який укладається в письмовій формі.
Згідно ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Згідно ст. 405 ЦК України: 1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. 2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 150 ЖК України: Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст. 156 ЖК України: Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання «Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно ст. 224 ЦПК України, 1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на спірне житло, шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування ним, є законні і обґрунтовані, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р., судові витрати у справі, в виді судового збору, слід покласти на відповідачку, з якої слід стягнути на користь позивача - 243.60 грн., для відшкодування сплаченого судового збору.
На підставі ст.ст.3-16, 319, 321, 328, 382, 386, 391, 405, 810-813 ЦК України, ст.ст. 150, 156,158 ЖК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 88, 212-215, 222-233,292, 294 ЦПК України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Калинівка, П'ятихатського району, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, зареєстровану за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за даною адресою, що являється підставою для зняття її з реєстраційного обліку місця проживання з зазначеної адреси, чим усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем с. Новомиколаївка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_2, зареєстрованим за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_3, свого права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 243.60 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію рішення, протягом двох днів з часу його проголошення, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.