01 вересня 2014 року 810/4454/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Автомагістраль" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Автомагістраль» (далі - ПП «Автомагістраль») з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.02.2014 № 0000932201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13362,00 грн. (основне зобов'язання - 13361,00 грн., штрафні санкції - 01,00 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 23.05.2014 № 0002002201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 15366,00 грн. (штрафні санкції не нараховувались).
В основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Сорента». На думку відповідача, фінансово - господарські взаємовідносини між ПП «Автомагістраль» та ТОВ «Сорента» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з поставки товарів контрагентом мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ПП «Автомагістраль» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що від обох сторін у справі до суду заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що приватне підприємство «Автомагістраль» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією 16.05.2001. Взято на податковий облік в органах ДПС 24.05.2001 за № 515 - ПП., перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ та є платником податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість, не є платником податків консолідовано.
У січні 2014 року на підставі направлення Вишгородської ОДПІ від 15.01.2014 № 6/22-01 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Автомагістраль» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лойер», ТОВ «Торговий дім «Біг - Маркет», ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сібер», ТОВ «Сорента», ТОВ «Едветайзинг - Експерт» за період з 01.07.2010 по 30.09.2013, за наслідками якої складено Акт від 24.01.2014 № 150/10-08-22-01/31481658.
Перевіркою встановлено порушення позивачем положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 587233,00 грн., в тому числі по періодам: ІV квартал 2010 року - на 571867,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 15366,00 грн., ІІ - ІІІ квартали 2011 року - 15366,00 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 0 грн.), ІІ - ІV квартали 2011 року - 15366,00 грн. (ІV квартал 2011 року - 0 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у загальній сумі 220439,00 грн., в тому числі по періодам: 2010 рік - 220 439,00 грн. (ІV квартал 2010 року - 220 439,00 грн.), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результат чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 514 943,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2010 року - 464 094,00 грн., грудень 2010 року - 37487,00 грн., березень 2011 року - 13362,00 грн.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово - господарські взаємовідносини між ПП «Автомагістраль» із ТОВ «Сібер» та ТОВ «Сорента» є фіктивними та такими, що не мали реального характеру і були укладені без наміру дійсної поставки та купівлі - продажу товарів, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
У ході проведення перевірки посадовими особами відповідача взято до уваги вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 01.10.2012 у справі № 1/2609/1025/12, яким громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком встановлено, що у листопаді 2010 року громадянин ОСОБА_2, не маючи на меті здійснення господарської діяльності, зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Сорента» та у подальшому виконував організаційно - розпорядчі функції від імені директора вказаного товариства, в тому числі підписував документи фінансової та бухгалтерської звітності.
Крім того, посадовими особами відповідача також взято до уваги вирок Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012 у справі № 1-302/12, яким громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу (фіктивне підприємництво). Вказаним вироком встановлено, що громадянин ОСОБА_1, не маючи на меті здійснення господарської діяльності, зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Сібер» та у подальшому виконував організаційно - розпорядчі функції від імені директора вказаного товариства, в тому числі підписував документи фінансової та бухгалтерської звітності
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.02.2014 № 0000872201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 220439,00 грн., податкове повідомлення - рішення від 25.02.2014 № 0000882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 730200,00 грн. (основне зобов'язання - 587233,00 грн., штрафні санкції - 142967,00 грн.), податкове повідомлення - рішення від 25.02.2014 № 0000932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13362,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Київській області.
Рішенням від 20.05.2014 № 1209/10/10-36-10-01-04/300 Головне управління Міндоходів у Київській області скасувало податкові повідомлення - рішення Вишгородської ОДПІ від 25.02.2014 № 0000882201 та № 00872201 в частині визначених податкових зобов'язань ПП «Автомагістраль» по взаємовідносинах із ТОВ «Сібер» шляхом прийняття нового податкового повідомлення - рішення від 23.05.2014 № 0002002201, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток до 15366,00 грн. за основним зобов'язанням. А податкове повідомлення - рішення від 25.02.2014 № 0000932201 залишено без змін.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд акцентує увагу на тому, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є лише відносини, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сорента».
Як убачається з матеріалів справи, 01.03.2011 між ТОВ «Сорента» та ПП «Автомагістраль» було укладено договір купівлі - продажу № 4414, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Сорента») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (ПП «Автомагістраль») матеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначена у рахунках - фактурах та/або специфікаціях до договору, що надані продавцем та є невід'ємною частиною договору, на підставі заявки покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно з умовами даного договору.
01 березня 2011 року ТОВ «Сорента» поставило ПП «Автомагістраль» товар за вказаним договором, а саме: фарбу дорожню та склокульки.
На підтвердження факту поставки товару, позивачем надано видаткову накладну від 01.03.2011 № 75, податкову накладну від 01.03.2011 № 30101, прибутковий ордер № 0000533, банківську виписку від 13.04.2011 № 0000054.
Позивач здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 80169, 54 грн., у тому числі суму ПДВ 13361,59 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.04.2011 № БВ - 0000054.
Також під час судового розгляду позивачем надано суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію дорожньої фарби та склокульок, придбаної у ТОВ «Сорента», а саме: договір на виконання робіт з поточного ремонту доріг від 16.06.2011 № 97/12-б, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт (улаштування дорожніх покриттів для транспорту і пішоходів поточного ремонту автомобільної дороги Дитятки - Чорнобиль - Копачі) № 1 за червень 2011 року.
За здійсненою господарською операцією позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаної ТОВ «Сорента» податкової накладної на суму 13361,59 грн. та віднесено до валових витрат суму коштів, сплачених контрагенту за поставлений товар.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Сорента» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується договором купівлі - продажу, видатковою накладною, податковою накладною, прибутковим ордером, банківською випискою.
Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку, ПП «Автомагістраль» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Сорента» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківською випискою та податковою накладною.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість та податку на прибуток.
В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Сорента» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення договору.
Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.
Щодо посилання відповідача на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 01.10.2012 у справі № 1/2609/1025/12, яким громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України та встановлено, що громадянин ОСОБА_2, не маючи на меті здійснення господарської діяльності, зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Сорента», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 (справа № 20-1670/8037/11).
Судом встановлено, що у зазначеному вироку відсутні посилання на факти та обставини, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сорента». А відтак, суд не приймає до уваги посилання відповідача на зазначений вирок, як на підставу для підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сорента».
Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: договір купівлі - продажу, видаткову накладну, податкову накладну, прибутковий ордер, банківську виписку, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Сорента».
А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Сорента».
З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та формування валових витрат за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.02.2014 № 0000932201 та від 23.05.2014 № 0002002201, прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 25.02.2014 № 0000932201 та податкове повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 23.05.2014 № 0002002201.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Автомагістраль» (код ЄРПОУ: 31481658) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лисенко В.І.