"03" вересня 2014 р. К/800/41202/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Малиніна В.В., Олексієнка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці - Подільському та Кам'янець - Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року по справі № 676/1563/14-а
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці - Подільському та Кам'янець - Подільському районі Хмельницької області
(далі - Управління ПФУ)
про визнання дій протиправними,
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління ПФУ про визнання дій відповідача протиправними.
В обґрунтування позову послалася на те, що в липні 2013 року вона звернулась до відповідача із заявою, що з невідомих їй причин розпорядженням від 17 листопада 2010 року зменшено її середньомісячний заробіток на 399,09 грн. та розпорядженням від 4 серпня 2011 року зменшено її трудовий стаж. Листом від 12 серпня 2013 року № 85/0-16 Управління ПФУ повідомило ОСОБА_4, що при перерахунку пенсії 8 жовтня 2010 року при переведенні на пенсію по інвалідності було здійснено вірне обчислення пенсії з урахуванням середньомісячного заробітку для розрахунку пенсії по інвалідності, що склав 3955,75 грн., який був призначений за період з 1 червня 1989 року по 31 травня 1994 року та з 1 липня 2000 року по 1 серпня 2010 року. Також, в результаті перерахунку пенсії переглянуто та зменшено страховий стаж, а саме виключено період роботи в колгоспі з 1963 року по 1965 рік, оскільки вказаний період роботи ОСОБА_4 підтверджений тільки довідкою від 22 квітня 2000 року № 1233, в той час, як позивач не могла бути членом колгоспу у вказаний період, адже не досягла 16 років.
Постановою Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, позов задоволено частково.
Визнано дії Управління ПФУ щодо виключення зі страхового стажу ОСОБА_4 періоду роботи в колгоспі з 1963 року по 1965 рік протиправними.
В задоволенні позову в частині визнання дій відповідача щодо зняття районного коефіцієнту під час визначення середньомісячного заробітку ОСОБА_4 протиправними відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині визнання дій Управління ПФУ щодо виключення зі страхового стажу ОСОБА_4 періоду її роботи в колгоспі з 1963 року по 1965 рік протиправними, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки записами у довідці від 22 квітня 2000 року № 1223, яка в установленому законом порядку недійсною не визнавалась, та показами свідків підтверджується спірний період роботи ОСОБА_4 в колгоспі, то посилання відповідача на недосягнення позивачем 16 років на час роботи в колгоспі не ґрунтується на законі.
Суд касаційної інстанції такі висновки судів вважає передчасними з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, передбачено, що основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку вносяться всі необхідні відомості і які ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Примірним Статутом колгоспу, прийнятим Третім Всесоюзним з'їздом колгоспників і затвердженим постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28 листопада 1969 року № 910, передбачено, що членами колгоспу могли бути тільки громадяни, які досягли 16 річного віку.
При цьому, судами під час розгляду справи не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що у період з 1963 року по 1965 рік включно позивач не могла бути членом колгоспу, оскільки членство в колгоспі передбачається з 16 річного віку, тобто на момент прийняття в члени колгоспу ОСОБА_4 було неповних 13 років, а в такому випадку повинно бути надано протокол засідання членів колгоспу про дозвіл на роботу у віці до 16 років.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
В апеляційному порядку справа розглянута судом у складі двох суддів, як вбачається із вступної частини ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, однак ухвала підписана трьома суддями.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці - Подільському та Кам'янець - Подільському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Малинін В.В.
Олендер І.Я.