03 вересня 2014 року К/800/37600/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.
Малиніна В.В., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кілійської районної ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року по справі № 502/3384/13-а
за позовом ОСОБА_4
до Кілійської районної ради,
голови Органу приватизації Кілійської районної ради Браїловської Тетяни
Михайлівни
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 в грудні 2013 року звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною відмову Кілійської районної ради та голови Органу приватизації комплексу будівель та споруд Кілійської районної ради Браїловської Т.М. надати інформацію та документи, що містять публічну інформацію, а саме: відомості про осіб, які приймали участь у конкурсі з приватизації комплексу будівель та споруд в АДРЕСА_1; відомості про запропоновані учасниками (в тому числі переможцем конкурсу ОСОБА_6) конкурсні пропозиції ціни, плани післяприватизаційного використання комплексу будівель та споруд, зобов'язати відповідачів надати наступну інформацію та документи, що містять публічну інформацію: відомості про осіб, які приймали участь у конкурсі з приватизації комплексу будівель та споруд, відомості про запропоновані учасниками (в тому числі переможцем конкурсу ОСОБА_6) конкурсні пропозиції ціни, плани післяприватизаційного використання комплексу будівель та споруд.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що відмова відповідачів надати відомості, про які зазначено у запитах на інформацію, порушує її право на доступ до публічної інформації, гарантоване Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VІ).
Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 11 березня 2014 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Кілійську району раду протягом п'яти робочих днів з дня набрання постановою суду законної сили надати ОСОБА_4 інформацію стосовно запропонованої переможцем конкурсу з приватизації комплексу будівель та споруд (АДРЕСА_1) конкурсної пропозиції ціни та планів післяприватизаційного використання комплексу будівель та споруд (АДРЕСА_1).
В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Зобов'язано Кілійську районну раду надати ОСОБА_4 наступну інформацію та документи, що містять публічну інформацію: відомості про осіб, які приймали участь у конкурсі з приватизації комплексу будівель та споруд в АДРЕСА_1, відомості про запропоновані учасниками (в тому числі переможцем конкурсу ОСОБА_6) конкурсні пропозиції ціни, плани післяприватизаційного використання комплексу будівель та споруд.
В задоволенні позовних вимог до голови Органу приватизації комплексу будівель та споруд Кілійської районної ради Браїловської Т.М. відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Кілійська районна рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Кілійського районного суду Одеської області від 11 березня 2014 року.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 7 липня 2013 року журналіст газети «Дунайская заря» ОСОБА_4 звернулась до Органу приватизації комплексу будівель і споруд Кілійської районної ради із запитом про надання відомостей про осіб, які приймали участь у конкурсі з приватизації відповідного комплексу будівель і споруд.
Відповідачем на вищевказаний запит надана відповідь від 12 липня 2013 року № 20/04, якою позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації із посиланням на те, що інформація про осіб, які взяли участь у відповідному конкурсі є конфіденційною, оскільки ці особи обмежили доступ до неї. Крім того, до відповіді було додано копію протоколу засідання конкурсної комісії з приватизації комплексу будівель та споруд (АДРЕСА_1), за виключенням інформації, доступ до якої є обмеженим.
18 липня 2013 року позивач повторно звернулась до Органу приватизації комплексу будівель і споруд Кілійської районної ради із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просила надати відомості про запропоновані учасниками (в тому числі переможцем конкурсу ОСОБА_6) конкурсні пропозиції ціни, плани післяприватизаційного використання комплексу будівель і споруд.
Листом від 24 липня 2013 року №20/06 позивачу було відмовлено у наданні відповідної інформації з тих же підстав, що і за попереднім запитом.
4 жовтня 2013 року ОСОБА_4 оскаржила незаконні дії Органу приватизації комплексу будівель і споруд та його керівника Браїловської Т.М. до Кілійської районної ради і просила надати запитувані нею відомості та документи.
Проте відповіді на вказану скаргу не отримала.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що інформація про особу, яка в результаті проведення конкурсу з приватизації комплексу будівель та споруд (АДРЕСА_1) отримала зазначене майно у власність, не може вважатись інформацією з обмеженим доступом, проте інформація щодо решти учасників конкурсу є конфіденційною.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачу має бути надана запитувана інформація відносно всіх осіб, які брали участь у конкурсі з приватизації відповідного комплексу будівель і споруд, оскільки це майно є комунальною власністю.
З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону № 2939-VІ).
Відповідно до частини 2 статті 32 вказаного Закону громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до частини 5 якої не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності ненадання Кілійською районною радою позивачу відповіді на його запити, оскільки запитувана інформація має суспільний інтерес та стосується питань відчуження майна, що перебувало у комунальній власності, а тому не є конфіденційною або інформацією з обмеженим доступом.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме на Кілійську районну раду, як на розпорядника інформації, має бути покладено обов'язок надати позивачу відповідну публічну інформацію, оскільки орган приватизації - це тимчасовий колегіальний орган, створений Кілійською міською радою з метою проведення процедур приватизації комплексу будівель і споруд (АДРЕСА_1), а його голова Браїловська Т.М. перебуває у трудових правовідносинах з Кілійською районною радою. Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Кілійська районна рада є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст та до її компетенції належало розпорядження комплексом будівель та споруд (АДРЕСА_1).
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Кілійської районної ради відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Малинін В.В.
Олендер І.Я.