15 липня 2014 року м. Київ К/9991/20379/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 по справі № 2а-7205/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медленс Оптикс"
до Харківської митниці, Харківської обласної митниці
за участі прокуратури Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство звернулось до суду з позовом, в якому поставлено питання скасувати податкові повідомлення форми "Р" від 28.05.2010 № 39 та № 40 про донарахування позивачеві Харківською митницею податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, і податку на податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 112 399,57 грн. та 472 078,13 грн. відповідно.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов Товариства про скасування оспорюваних податкових рішень задоволено, податкові повідомлення форми "Р" від 28.05.2010 № 39 та № 40, в частині позовних вимог до Харківської митниці провадження у справі закрито через ліквідацію останньої та покладенням обов'язків і наділенням прав з усіх питань, що стосуються узгодження та погашення податкових зобов'язань та податкових боргів, прийнятих Харківською митницею, на Харківську обласну митницю.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові вімовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що митним органом проведена камеральна перевірка митного оформлення товарів Товариством за кодом за УКТ ЗЕД 9021909000 за період з 01.02.2007 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 21.04.2010.
У ході вказаної перевірки митний орган дійшов висновку про те, що декларантом у дванадцяти вантажних митних деклараціях допущено методологічну помилку, а саме невідповідність текстового опису товару в графі 31 вантажних митних декларацій коду класифікаційного групування УКТ ЗЕД, який зазначено в графах 33 вантажних митних декларацій - "розчин для іригації ока BSS 50 мл в скляній пляшці офтамологічні віскоеластичні рідкі матеріали, що імплантуються в око і використовуються інтраокулярно для підтримки об'єму передньої камери ока і заміни внутрішньо окулярної рідини під час операції та в післяопераційний період; "Офтальмологічні рідкі матеріали: "Viscoat - 0.5мл" та "Целофтал - 0.5мл" офтальмологічний віскоеластичний рідкий матеріал, що імплантується в око і використовується інтраокулярно для підтримки об'єму передньої камери ока і зміни внутрішньо окулярної рідини під час операції та в післяопераційний період", що, зокрема, призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ та ввізного мита. З позиції митного органу на протязі періоду, який перевірявся, імпортований позивачем товар точно не відповідає коду та текстовому опису, визначеного у Переліку виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладанням ПДВ ,затверджений постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949. тому, зазначені товари повинні класифікуватися за кодом 3824906400 згідно УКТ ЗЕД із застосуванням ставки ввізного мита 5 %/
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування оспорюваного позивачем податкового повідомлення, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що працівниками Харківської митниці були здійснені усі законодавчо визначені процедури щодо прийняття ВМД, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих позивачем були відсутні, жодних доказів неправомірності проведення Харківською митницею первісної камеральної перевірки згаданих ВМД при їх прийнятті не надано. Також судом встановлено, що на виконання вимог Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом Дежавної митної служби України від 20.04.2005 № 314 Харківською митницею було винесено рішення про надання імпортованого позивачем товару коду визначення товару за УКТ ЗЕД 9021909000, що підтверджується рішеннями відділу номенклатури та класифікації товару Східної регіональної митниці Державної митної служби України від 09.11.2004 № КТ-800-2203-04, № КТ-800-2204-04 та не заперечувалось відвідачами у ході розгулу справи. Таким чином суди дійшли висновку, що відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що крім того підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася.
Так, ст. 40 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з п. 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до наказу Держмитслужби України від 20.04.2005 № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.
Колегія суддів зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення, прийняті митницею з посиланням на результати перевірки та п. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, згідно якого контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Відповідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 наведеного Закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. За змістом пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181-III органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97-ВР та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення п. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.
Крім того, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо неправомірності прийняття митними органами податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи, зокрема, в узагальненні Верховного Суду України "Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами".
Згідно ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що приймаючи ВМД та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідно до ст. 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф", пунктів 10.1 та 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митний орган не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та мита.
З урахуванням наведеного у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення.
Щодо визнання протиправним акт перевірки від 21.04.2010, то в цій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій, не оскаржені сторонами, відповідають закону і залишаються без змін з мотивів, наведених у постанові суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Харківської обласної митниці відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 по справі № 2а-7205/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
Л.В. Ланченко