08 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Меєчко Д.П.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та закінчення виконавчого провадження, -
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір від 21 березня 2007 року N15.3/СЖ-093.07.3, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 450000 доларів США зі сплатою 14% річних строком до 21 листопада 2007 року.
У забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе позичальником за кредитним договором від 21 березня 2007 року N 15.3/СЖ-093.07.3, позивачка передала ВАТ "Родовід Банк" в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний іпотечний договір від 21 березня 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
У зв'язку з простроченням позичальником термінів сплати кредиту, процентів за його користування, ВАТ "Родовід Банк" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою від 13 березня 2009 року про вчинення виконавчого напису. 15 квітня 2009 року нотаріус вчинив відповідний напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачці, зареєстрований в реєстрі за N262.
Унікальний номер справи: 757/7064/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10935/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Козлов Р.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Посилаючись на те, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам закону та порушує її права, позивачка просила визнати його таким, що не підлягає виконанню. Крім того, у зв'язку з пропуском банком визначеного Законом України «Про виконавче провадження» строку пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання, позивачка просила закінчити виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та закінчення виконавчого провадження - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, скасувати та ухвалити нове рішення, якою визнати виконавчий напис нотаріуса КМНО ОСОБА_2 від 15.04.2009 р. за реєстровим номером №262, таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2014 року - залишити без змін.
Апелянт посилається, що сторони договору дійсно можуть встановити грошовий еквівалент зобов'язань (вартість кредиту, відсотки за його користування) в іноземній валюті, але не можуть встановити пеню (різновид відшкодування реальних збитків за порушення зобов'язання) - в доларах США.
Для правовідносин щодо пені - збитків діючим законодавством України такий порядок не встановлено. Ця теза знайшла своє відображення в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2011, №6 - 2216 ск 11.
Зазначає, що за чотири роки, з моменту вчинення виконавчого напису 15.04.2009 р. до звернення Позивачем до суду курс НБУ зріс з 770 грн. за 100 $ США до 1 200 грн.
Тобто пеня, як різновид збитків, зросла на 276,5 тис. грн. з 495,1 тис. грн. до 771,6 тис. грн.
На період нарахування Відповідачем 1 пені діяли облікові ставки НБУ на рівні 8% - 10%. Апелянт вважає, що Відповідач 1 мав право застосувати до Позивача пеню на рівні 16% - 20% від простроченої суми, а застосування Відповідачем 1 до Позивача пені за порушення грошового зобов'язання, на рівні 28% річних та ще і валюті, грубо порушує принципи справедливості судочинства, рівності та захисту інтересів сторін, передбачених ст. 1 ЦПК України.
Крім того, апелянт вважає, що звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Закон України «Про заставу», яким передбачено можливість здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса, є спеціальним актом, спрямованим на врегулювання правовідносин, що виникли у сфері забезпечення виконання кредитних зобов'язань, зокрема, звернення стягнення на предмет застави. Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, між ВАТ "Родовід Банк", яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір від 21 березня 2007 року N 15.3/СЖ-093.07.3, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 450000 доларів США зі сплатою 14% річних строком до 21 листопада 2007 року.
У забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе ОСОБА_3 за кредитним договором від 21 березня 2007 року N 15.3/СЖ-093.07.3, позивачка передала ВАТ "Родовід Банк", яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк», в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний іпотечний договір від 21 березня 2007 року, був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
П. 2.1.6 договору іпотеки від 21 березня 2007 року передбачено, що у випадку невиконання основного зобов'язання у терміни, встановлені договором, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.
Умовами іпотечного договору від 21 березня 2007 року визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У відповідності до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N 20/5, яка була чинною на момент вчинення оспорюваного напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N 20/5, встановлено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документами передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172.
Пунктом 1 цього Переліку визначено, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року N 20/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2008 року банк надіслав позичальнику - ОСОБА_3 та іпотекодавцеві - ОСОБА_1 письмові вимоги про усунення порушень, у яких повідомив про те, що позичальник неналежним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
У зв'язку з тим, що порушення вказані у вимогах усунуті не були, ВАТ «Родовід Банк», яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк», звернулося до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки.
15 квітня 2009 року на підставі заяви банку та доданих до неї документів, приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки від 21 березня 2007 року, яким було запропоновано звернути стягнення належну позивачці на праві власності квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 21 березня 2007 року N 15.3/СЖ-093.07.3 загальною сумою еквівалентною 555 854 доларів США 95 центів, яка складається з суми кредиту еквівалентній 450 000 доларів США, відсотків, в сумі еквівалентній 41 557 доларів США 69 центів та пені, в сумі еквівалентній 64 297 доларів США 26 центів.
Як вбачається з матеріалів справи, для вчинення виконавчого напису банком нотаріусу подано відповідну заяву, оригінал договору іпотеки, копію кредитного договору, розрахунок наявної заборгованості та копії письмових вимог з документами, які підтверджують отримання вказаних вимог боржником та іпотекодавцем та інші документи, необхідні нотаріусу для вчинення такої нотаріальної дії.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис, у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" банком у строк та в порядку визначеному вказаною нормою, на адресу основного боржника та позивачки були направлені письмові вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які згідно зворотніх поштових повідомлень були останніми отримані, відтак посилання позивачки на порушення банком вимог закону спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с.с. 48-53).
Колегія суддів, розглядаючи доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Оскільки при укладенні кредитного договору банк та позичальник визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - доларах США, доводи апеляційної скарги на неправомірність в тому числі нарахування пені в сумі еквівалентній долару США, суд вважає помилковим.
Крім того, колегія суддів вважає, що необґрунтованими є посилання позивачки на невідповідність дій банку ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня, оскільки вказаний Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких можуть бути лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дія норми вказаного Закону на спірні правовідносини не поширюється.
Не відповідають обставинам справи доводи апеляційної скарги, що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса не відповідає вимогам ЗУ «Про заставу». Питання, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки врегульовані нормами спеціального ЗУ «Про іпотеку», а відтак посилання апелянта на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису нотаріуса мав керуватись нормами ЗУ «Про заставу» колегія суддіввважає помилковим, та приходить до висновку, що в ході розгляду справи не здобуто будь-яких даних, які б свідчили про порушення вимог закону нотаріусом при вчиненні ним виконавчого напису.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та закінчення виконавчого провадження.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: