Пр.№ 1-кп/155/23/14
Справа № 155/243/14-к
05 серпня 2014 року Горохівський районний суд
Волинської області
під головуванням судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Горохів Волинської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12013020020000364 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Горішнє Горохівського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, інваліда ІІІ-ї групи, не судимого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -
В жовтні 2013 року ОСОБА_5 тимчасово виконуючи обов'язки голови комітету спілки (об'єднання) громадян співвласників майна ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », переслідуючи корисливу зацікавленість, шляхом обману, дав завідомо неправдиві відомості потерпілому ОСОБА_6 внаслідок чого заволодів коштами останнього в сумі 10 000 гривень.
Так, наприкінці вересня 2013 року, він же, під час телефонної розмови з приватним підприємцем ОСОБА_6 вирішуючи умови придбання корівника належного ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як особа яка начебто уповноважена на вирішення такого роду питань, в разі передачі йому особисто грошових коштів в сумі 10 000 гривень пообіцяв посприяти у позитивному результаті проведення голосування, позитивно вплинути на думку інших членів комітету за продаж майна по значно заниженій вартості, забезпечить купівлю-продаж зазначеного майна, а також посприяти у видачі необхідних документів, хоча в дійсності не мав на це, жодних підстав і не мав наміру вчиняти такі дії.
При цьому ОСОБА_5 достовірно знаючи, що члени комітету спілки громадян при винесенні на розгляд питання про реалізацію майна однозначно приймуть рішення і дадуть дозвіл про його продаж значно по нижчих цінах не надав таких відомостей самому ОСОБА_6
03 жовтня 2013 року, в с.Горішнє Горохівського району, ОСОБА_7 продовжуючи свої злочинні дії, переслідуючи корисливу мету на заволодіння шляхом обману коштами підприємця ОСОБА_6 в сумі 10 000 гривень під час обстеження останнім приміщення корівника, повторно наголосив про необхідність надання йому коштів в сумі 10 000 гривень, а також з метою прискорити отримання цих коштів, повідомив ОСОБА_6 , що в разі зволікання ним у вирішенні питання, дане майно буде реалізоване іншим особам ввівши останнього в оману, хоча в дійсності інших претендентів на придбання зазначеного майна і не було.
09 жовтня 2013 року, перебуваючи в м. Луцьку, ОСОБА_5 під час чергової зустрічі з приватним підприємцем ОСОБА_6 , продовжуючи свої шахрайські дії, зловживаючи довірою, як доказ сприяння та начебто впливу ним на членів комітету, надав ОСОБА_6 ряд документів в тому числі акт приймання-передачі основних фондів, згідно якого ОСОБА_6 начебто передано зазначений корівник з наявними підписами членів комісії, проте пред'явлені ним документи не мали жодної юридичної сили оскільки не були посвідчені гербовою печаткою сільської ради. При цьому ОСОБА_5 вже вкотре шахрайським способом переконав ОСОБА_6 , що лише за його особистим сприянням, в разі отримання ним коштів в сумі 10 000 гривень останній буде спроможний придбати майно та отримати всі необхідні документи.
У такий спосіб, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний прямий умисел цілеспрямовано ввів в оману та викликав у потерпілого ОСОБА_6 неправильне уявлення про факти та обставини, обізнаність про які суттєво могла б вплинути на прийняття останнім рішення про передачу ОСОБА_5 грошових коштів за начебто надані послуги.
Після цього, 10 жовтня 2013 року, близько 11 години, перебуваючи в салоні легкового автомобіля, що знаходився на території автостанції №2 у м.Луцьк, вул..Львівська,148, ОСОБА_5 реалізуючи корисливий мотив та мету заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, отримав від приватного підприємця ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 10 000 гривень, які останній добровільно передав будучи введеним в оману.
Своїми умисними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому діях визнав повністю, суду показав, що дійсно в вересні, жовтні 2013 року шахрайським способом, шляхом обману заволодів грошовими коштами в сумі 10 000 гривень, які йому передав підприємець ОСОБА_6 , як винагороду за сприяння у вирішенні питання про придбання майна та всіх необхідних на нього документів.
Обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, запевнив суд, що в майбутньому подібне з його боку більше не повториться. Просить застосувати акт про амністію.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутності у зв'язку з тривалими відрядженнями за межі області та за кордон у зв'язку з веденням підприємницької діяльності. Свої показання дані ним на досудовому розслідуванні повністю підтримує.
Дані показання обвинуваченим повністю відповідають фактичним обставинам справи, які в свою чергу ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Не маючи жодних сумнівів у істинності та добровільності показань підсудного, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України дійшов висновку за згодою всіх учасників кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи матеріали справи досліджені в суді, в їх сукупності, суд вважає, що зібраними в справі доказами вина підсудного повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ст.. 190 ч.1 КК України - як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, всі обставини справи, його особу.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире його каяття, у вчиненому, сприяння у розкритті злочина.
Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.
Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом ІІІ-ої групи у зв'язку з онкозахворюванням, позитивно характеризується за місцем проживання.
За таких обставин суд вважає, що підсудному слід обрати покарання в межах санкції даної статті, без ізоляції від суспільства.
Обвинуваченим ОСОБА_5 у судовому засіданні було подано заяву про звільнення його від призначеного кримінального покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», що стверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 30.03.2001 року.
Прокурор не заперечував щодо заявленої заяви.
Згідно ст.. 85 КК України на підставі Закону України «Про амністію» засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути змінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.
Статтею 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до п.»г» ст.. 1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08 квітня 2014 року підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу( диспансерні категорії 1-4) онкологічні захворювання (ІІІ, ІV стадії за міжнародною класифікацією TNM) СНІД (ІІІ, ІV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби…».
Передбачених ст.. 8 ЗУ «Про амністію у 2014 році» обставин, які виключали б можливість застосування щодо ОСОБА_5 амністії не встановлено.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що заяву ОСОБА_5 про застосування щодо нього амністії згідно з п. «г» ст..1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08 квітня 2014 року і звільнення його від покарання підлягає задоволенню, оскільки злочин, вчинений ним у відповідності до ст..12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в сумі 850 (восьмиста пятидесяти) гривень.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі п. « г» ст.. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08 квітня 2014.
Речовий доказ : грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень які знаходяться на зберіганні в ВФЗБО УМВС України у Волинській області- конфіскувати.
Стягнути з ОСОБА_5 367 (триста шістдесят сім) гривень 80 копійок судових витрат на користь держави - за проведення фізико-хімічної експертизи.
На вирок суду може бути подано апеляцію до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, через Горохівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення .
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Згідно з оригіналом
Головуючий ОСОБА_1