Справа № 605/498/14-к
Іменем України
"14" серпня 2014 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №605/498/14-к про обвинувачення
ОСОБА_4
11 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки та жительки
АДРЕСА_1 , українки, громадянки України,
із середньо-спеціальною освітою, працюючої соціальним працівником,
раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, -
28 жовтня 2012 року у ОСОБА_4 , яка будучи головою дільничної виборчої комісії №610802 окружної виборчої комісії №165, тобто службовою особою та перебуваючи на вказаній виборчій дільниці, що в с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області, виник злочинний умисел спрямований на складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів з метою заволодіння чужим майном, реалізовуючи, який остання, умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, підробила протокол №8 від 28.10.2012 року засідання дільничної виборчої комісії виборчої дільниці №610802 територіального виборчого округу №165 та постанову без номера від 03.11.2012 року “Про нарахування одноразової грошової винагороди членам ДВК №610802”, в яких відображалась інформація про нарахування грошової винагороди в розмірі 100% до окладу наступним особам: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та собі, які в подальшому підписала від свого імені та імені секретаря ДВК ОСОБА_5 і скріпила печаткою дільничної виборчої комісії №610802. Підроблені документи ОСОБА_4 подала до бухгалтерії окружної виборчої комісії №165 м. Зборів для нарахування одноразової грошової винагороди вищезазначеним особам.
На підставі поданих, ОСОБА_4 , до бухгалтерії окружної виборчої комісії №165, підроблених та скріплених печаткою дільничної виборчої комісії №610802, документів, останній була нарахована одноразова грошова винагорода на загальну суму 1055,18 грн., якою вона незаконно заволоділа, про що підписалась у платіжній відомості №231 за листопад 2012 року. В подальшому з отриманих нею грошових коштів 266, 30 грн. віддала члену ДВК - ОСОБА_6 , 532, 30 грн. - ОСОБА_5 , а решту 266, 30 грн. використала на власні потреби, чим завдала матеріальної шкоди окружній виборчій комісії №165 на вищезазначену суму.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми діями вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, тобто, заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Під час досудового розслідування 30 липня 2014 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, яку разом із обвинувальним актом направлено до суду.
Відповідно до вищезазначеної угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, зобов'язалась беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі в судовому провадженні. Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони погодилися на призначення обвинуваченій покарання, передбаченого ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з роботою у виборчих комісіях та з розпорядженням коштами і матеріальними цінностями строком на 1 рік 1 місяць, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п.2-4 ст.76 КК України.
Згідно п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
ОСОБА_4 обвинувачена за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, які відповідно до ч.ч.2, 3 ст.12 КК України є кримінальними правопорушеннями невеликої та середньої тяжкості.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди, в порядку передбаченому статтями 468-475 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що угода про визнання винуватості укладена між нею та прокурором добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Вона цілком розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно, або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; характер кожного обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом і те, що для неї наслідком укладення і затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження її права на оскарження вироку, згідно з положеннями статтей 394 та 424 КПК України та її відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим і четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Просить затвердити угоду про визнання винуватості укладену між нею і прокурором.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні пояснив, що угода про визнання винуватості добровільно укладена між ним та обвинуваченою, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Він розуміє, що для нього наслідком укладення і затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження прав на оскарження вироку, згідно з положеннями статтей 394 та 424 КПК України.
Із змісту угоди вбачається, що вона відповідає вимогам ст.472 КПК України. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При укладенні угоди прокурором враховано обставини, передбачені ст.470 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що угоду про визнання винуватості укладену між сторонами, необхідно затвердити і призначити обвинуваченій покарання, передбачене ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, узгоджене ними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314, 370, 373, 374, 392-395, п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 липня 2014 року укладену між прокурором в кримінальному провадженні - старшим прокурором прокуратури Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України і призначити їй покарання :
- за ч.2 ст. 191 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з роботою у виборчих комісіях та з розпорядженням коштами і матеріальними цінностями строком на 1 рік 1 місяць;
- за ч.1 ст.366 КК України - 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з роботою у виборчих комісіях та з розпорядженням коштами і матеріальними цінностями строком на 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з роботою у виборчих комісіях та з розпорядженням коштами і матеріальними цінностями строком на 1 рік 1 місяць.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Стягнути на користь держави із обвинуваченої ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта по проведенню судово-почеркознавчої експертизи №1-602/14 від 04.07.2014 року - в сумі 368,94 грн.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої ст.389-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Тернопільської області через Підгаєцький районний суд Тернопільської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору і обвинуваченій.
Головуючий: ОСОБА_1