04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" вересня 2014 р. Справа№ 911/2174/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Синиці О.Ф.
при секретарі Майданевич Г.А.
за участю представників сторін:
Від прокуратури Київської області: Галась О.М.
Від прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері: Грищенко М.А.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ”: не з'явився,
Від Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД”: Гордієнко В.В.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС”: не з'явився,
Арбітражний керуючий: не з'явився,
Від Міністерства оборони України: Сажієнко І.О.
Від Київського квартирно-експлуатаційного управління: Сажієнко І.О.
Від Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області не з'явився.
розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області та Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додерженням у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.
на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013 року
у справі №911/2174/13 (суддя Кошик А.Ю.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ”
до 1. Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД”
2.Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС”
Арбітражний керуючий Гапоненко Роман Іванович
про стягнення 5000,00 грн. штрафу за порушення умов договору
та за зустрічним позовом Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД”
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ”
2. Міністерства оборони України
3. Київського квартирно-експлуатаційного управління
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом, - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області
про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2013 року в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено повністю.
Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнено в повному обсязі.
Визнано за Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД” (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) право власності на нежитловий комплекс, розташований на території Військового містечка № 11 м. Вишгород Київської області, Військова частина НОМЕР_1 , а саме на багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12,7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, код ЄДРПОУ 23884237) повернути Українсько-канадському спільному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД” (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12, 7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п, що знаходяться на території Військового містечка № НОМЕР_2 , Військова частина 27309, м. Вишгород Київської області.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, код ЄДРПОУ 23884237) на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД” (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) 2867,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2013 року внесено виправлення до адреси спірного об'єкту.
Не погодившись з прийнятим рішенням Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області та Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додерженням у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013 у справі № 911/2174/13 року в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги зустрічного позову відхилити, а в первісному позові залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області.
Залучено до участі у справі інших відповідачів: Міністерство оборони України, Київське квартирно-експлуатаційне управління.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року залучено до участі у справі Гапоненка Романа Івановича, як розпорядника майна Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД” на стороні відповідача за первісним позовом
Ухвалою від 23.06.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., суддів: Алданової С.О., Калатай Н. Ф., апеляційні скарги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області прийнято до свого провадження та Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додерженням у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони призначено до розгляду.
Розпорядженням Керівника апарату від 07.07.2014 № 02-15/156 в зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я., у відпустці та відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №911/2174/13.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року апеляційну скаргу Прокурора Центрального регіону України з нагляду за додерженням у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони на рішеня Господарського суду Київської області від 02.07.2013 року № 911/2174/13 було передано судді Баранцю О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року апеляційні скарги прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.
В судове засідання 05.08.2014 року представник позивача та відповідача - 2 за первісним позовом в судове засідання не з'явились. Розгляд справи відкладено на 02.09.2014 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
В судове засідання 02.09.2014 року представники позивача та відповідача - 2 за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом та арбітражного керуючого не з'явилися, проте належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача - 2 за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом та арбітражного керуючого, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 16.10.2012 року між СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” (відповідачем за первісним позовом), як замовником, та ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” (позивачем за первісним позовом), як підрядником, укладено Договір на реконструкцію комплексу (далі - Договір).
У відповідності до п. 1.1 цього Договору позивач зобов'язувався власними силами і засобами виконати роботи по реконструкції об'єкта нерухомого майна - нежитлового комплексу, розташованого на території Військового містечка № 11, м. Вишгород, Лебяжтий, Військова частина А-2860 (далі-нежитловий комплекс).
Згідно п. 7.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, і діє до 24.05.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору.
Сторони Договору визначили, що протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього Договору, замовник зобов'язується передати підряднику для здійснення реконструкції нежитловий комплекс, про що складається відповідний акт приймання-передачі.
При цьому п. 2.1.1. Договору передбачено, що передача підряднику нежитлового комплексу за цим договором не тягне за собою переходу прав власності на цей нежитловий комплекс.
На виконання умов Договору, 18.10.2012 року ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” та СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” підписано Акт приймання-передачі майна, згідно якого, відповідач-1 передав, а позивач прийняв для здійснення реконструкції нежитловий комплекс, розташований на території Військового містечка № 11 м. Вишгород, Лебяжий, Військова частина НОМЕР_3 , що складається з будівлі, бані, бесідки, гаражу, альтанки, колодязю. .
Позивач, посилаючись на п. 2.1.2. Договору зазначає, що СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” зобов'язувалося протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання цього Договору сплатити аванс у сумі 50000,00 грн. шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника.
В свою чергу, підрядник зобов'язувався розпочати роботи не пізніше наступного дня після виконання замовником своїх зобов'язань по передачі нежитлового комплексу для здійснення реконструкції та сплати авансу, у розмірі визначеному договором, та якісно і у призначені терміни виконувати всі роботи, передбачені Договором, а також здійснювати матеріально технічне забезпечення виконання робіт.
Умовами Договору було передбачено терміни та порядок здачі робіт.
Згідно п. 4.1. Договору, підрядник у порядку, визначеному умовами цього Договору, зобов'язується здати замовнику виконані роботи у термін до 16.05.2013 року.
Відповідно до п.4.2. Договору, по закінченню виконання робіт, підрядник повідомляє про це замовника.
Як вбачається з п. 4.3. Договору, після повідомлення замовника підрядником про готовність виконаних робіт до здачі, замовник протягом двох днів з дня одержання такого повідомлення, приймає такі, що оформляється Актом здачі-приймання виконаних робіт, в якому фіксують характер, загальний зміст виконаних робіт та їх вартість.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що загальна вартість (договірна ціна) робіт, які доручаються виконати підряднику за цим договором, становить 298000,00 грн.
Для забезпечення виконання Договору на реконструкцію нежитлового комплексу від 16.10.2012 року, 16.10.2012 року між ТзОВ “УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС” (далі-відповідач-2), як поручителем, ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ”, як кредитором, та СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД”, як боржником, укладено Договір поруки, згідно якого ТзОВ “УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС” поручалося перед ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ”, як кредитором, за виконання СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” своїх зобов'язань за Договором на реконструкцію нежитлового комплексу.
Позивач стверджував, що він зобов'язувався розпочати роботи після виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо передачі для здійснення реконструкції нежитлового комплексу та сплати, у порядку та в строки, передбачені Договором, авансу у сумі 50000,00 грн., проте, СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” так і не перерахувало відповідних коштів на рахунок ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ”, порушивши при цьому своє зобов'язання по сплаті авансу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначена норма кореспондується із ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував на п. 6.3. Договору, яким передбачено, що у випадку несплати замовником авансу у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому Договором, підрядник має право розірвати цей Договір та стягнути із замовника штраф у розмірі 10 % від розміру авансу.
Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач-1 не виконав свого зобов'язання щодо сплати авансу у строки, в розмірі та в порядку, що визначені договором, відтак вважає, що СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД”, відповідно до умов п. 6.3. Договору, зобов'язане сплатити позивачу штраф у розмірі 10 % від розміру авансу, передбаченого договором, а саме 5 000, 00 грн.
При цьому позивач посилається на ст. 553 Цивільного кодексу України та 554 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відтак, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України, позивач просить стягнути штраф за порушення умов Договору на реконструкцію нежитлового комплексу від 16.10.2012 року у сумі 5000,00 грн. із СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” та його поручителя - ТзОВ “УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС”, як із солідарних боржників.
Відповідач 1 проти первісного позову заперечив, подавши зустрічний позов про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, зазначивши, що після передачі нежитлового комплексу необхідність у проведенні його реконструкції відпала, відтак СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” звернулося до відповідача за зустрічним позовом з вимогою повернення майна, переданого відповідно до Акту приймання-передачі майна від 18.10.2012 року, проте нежитловий комплекс позивачу за зустрічним позовом так і не повернено, у зв'язку з чим його права порушені.
Представник відповідача-2 проти первісного позову заперечував, зазначивши, що позивачем порушено передбачену Договором поруки процедуру виставлення вимоги до поручителя, така вимога взагалі не виставлялася, відтак зобов'язання ТзОВ “УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС”, враховуючи положення п. 4.3. Договору поруки, як поручителя за Договором поруки від 16.05.2012 року, припинені, у зв'язку з чим просить у задоволенні первісного позову в частині солідарного стягнення з відповідача-2 суми штрафу за порушення умов договору відмовити.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду (Договір на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року, по суті, і є договором підряду) не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.
Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір підряду, в т.ч. і договір на реконструкцію комплексу, як один з його різновидів, може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
В силу ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України повідомило ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” про відмову від Договору на реконструкцію від 16.10.2012 року, зазначивши, що у СП ТзОВ “ГАЛЕВ ЛТД” відпала необхідність у проведенні реконструкції нежитлового комплексу. При цьому, враховуючи відсутність факту виконання позивачем за первісним позовом будь-яких робіт за Договором, у відповідача 1 не було жодних підстав для оплати ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” будь-яких грошових сум, в т.ч. й авансового внеску за Договором.
Жодних доказів, які підтверджували б наявність у позивача за первісним позовом збитків, завданих розірванням Договору, ТзОВ КОМПАНІЯ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653, 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року є припиненим.
Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови відповідача 1 за первісним позовом від Договору на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року та її одержання позивачем - ТзОВ КОМПАНІЄЮ “ГАЛНАФТОІНВЕСТ” свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року.
Аналогічну позицію викладено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 та постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року №5010/1495/2011-18/65.
З наявного в матеріалах справи Договору поруки, зокрема п. 3.2. такого Договору вбачається, що у разі порушення боржником зобов'язання, передбаченого п.5.2. Договору на реконструкцію, кредитор протягом десяти календарних днів після спливу строку, передбаченого для сплати боржником авансу за Договором на реконструкцію, вправі звернутися до поручителя із вимогою про стягнення штрафу, передбаченого п. 6.3. Договору на реконструкцію.
Згідно п. 4.3. Договору поруки, якщо кредитор не звернувся з письмовою вимогою до поручителя про стягнення штрафу, передбаченого п. 6.3. Договору на реконструкцію, у порядку та в строки, встановлені цим договором, зобов'язання поручителя за цим договором поруки припиняються.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникає з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини, а також юридичні факти.
Таким чином, відповідно до умов договору поруки та норм чинного законодавства України, зобов'язання відповідача-2 (поручителя за договором поруки) перед позивачем за первісним позовом (кредитором) щодо сплати обумовленої договором поруки суми грошових коштів виникає за умови настання певного юридичного факту, а саме: пред'явлення письмової вимоги позивача щодо виконання такого зобов'язання.
У матеріалах справи відсутні докази складання та направлення такої письмової вимоги позивачем до (на адресу) відповідача-2 відповідно до умов Договору поруки, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недотримання позивачем процедури виставлення вимоги до поручителя.
Тому відповідно до умов п. 4.3. Договору поруки та ст.ст. 11, 509, 554 Цивільного кодексу України, зобов'язання поручителя за цим договором поруки припинені.
Крім того, згідно з п. 5.1. Договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 03.04.2013 року, відтак на момент подання первісним позивачем позову до суду, договір поруки від 16.10.2012 року вже не був чинним.
Отже, будь-які підстави для стягнення з відповідача-2, як із солідарного боржника, грошових коштів у сумі 5000,00 грн. за Договором поруки відсутні, відтак відповідні вимоги позивача за первісним позовом також не підлягають задоволенню.
Отже, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволення первісного позову судова колегія вважає обгрнутованим та законним.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останні підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в 1997 році між Міністерством оборони України та Українсько-канадським спільним підприємством у формі ТОВ «Галев ЛТД» укладено договір оренди нежитлового комплексу без номеру, та дати, розташованого на території військового містечка в м. Вишгород Київської області. В 1998 році внесені доповнення до договору оренди нежитлового комплексу.
В 2001 році листом Українсько-канадське спільне підприємство у формі ТОВ «Галев ЛТД» звернулось до головнокомандуючого сил протиповітряної оборони збройних сил України про надання дозволу на проведення нового капітального будівництва за рахунок власних коштів підприємства.
Листом № 181/24/29/547 від 10.10.01 р. Міністерство оборони України погодило проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення, та зазначило, що у випадку необхідності, слід погодити виконання проектних та будівельних робіт з органами державної влади.
18.07.2007 року між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГУП» (підрядник) та Українсько-канадським спільним підприємством у формі ТОВ «Галев ЛТД» укладено договір підряду № 7с згідно якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати реконструкцію нежитлового комплексу розташованого на території військового містечка № 11 м. Вишгород Київської області, військова частина НОМЕР_1 , а саме здійснити будівництво основної будівлі багатофункціонального комплексу, бані, бесідки, гаража, альтанки та колодязя, а також здійснити ряд супровідних робіт для забезпечення функціонування такого житлового комплексу, відповідно до робочої документації і в обумовлений строк.
Замовник зобов'язується надати підрядникові підготовлену ділянку, передати затверджену робочу документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.
16.10.2012 року між Українсько-канадським спільним підприємством у формі ТОВ «Галев ЛТД» (замовник) та ТОВ компанія «Галнафтоінвест» укладено договір на реконструкцію об'єкта нерухомого майна - багатофункціонального комплексу, розташованого на території військового містечка № 11 в м. Вишгород військова частина НОМЕР_3 , що складається з будівлі, бані, бесідки, гаражу, альтанки, колодязю, який Українсько-канадське спільне підприємство у формі ТОВ «Галев ЛТД» вважає своєю власністю на підставі п. 6.4. доповнення до договору оренди нежитлового комплексу від 27.04.1997 року.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, відповідно до ст. 392 ЦК України.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Так, згідно 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на той час) дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються документи від замовника будівництва: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством; відомості про здійснення авторського і технічного нагляду; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування).
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі-роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів.
Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
Подання документів до інспекцій держархбудконтролю для одержання дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється забудовником (замовником) (п.п. 1.1. 1.2 Положення про Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений Наказом Державного Комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 05.12.00 № 273, який діяв на той час).
Пунктом 8.1 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (яке діяло на той час) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 376 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.
Отже, будівництво багатофункціонального об'єкту здійснено в 2007 році з порушенням вимог містобудівного законодавства, а саме при відсутності належним чином затвердженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт.
Крім того, погодженням власника майна - Міністерства оборони України, отриманого ще в 2001 році, дозволено проведення реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення, а не здійснення нового будівництва.
Ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на той час) не встановлено наявність правоустановчих документів на земельну ділянку на якій здійснено самочинне будівництво.
Згідно частин 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно ст. ст. 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», обороняється експлуатація об'єктів, не прийнятих інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. п. 11-12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.11 № 461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Спірне нерухоме майно збудовано без належного дозволу та належно затвердженого проекту, в зв'язку з чим є самочинним будівництвом.
Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕВ ЛТД” не набувало право власності на спірне майно у порядку, встановленому чинним законодавством, а тому не було підстав для задоволення зустрічного позову.
Спірні нежитлові приміщення перебувають на обліку та балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління, про що свідчать акти прийняття-передачі основних засобів від 12.05.2008 року.
З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку про відмову в задоволені позовних вимог за зустрічним позовом повністю.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційні скарги Заступника прокурора Київської області та Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додерженням у воєнній сфері задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 02.07.2013 року у справі №911/2174/13 скасувати в частині задоволення зустрічного позову.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.
“В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.
В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити повністю.”
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2174/13.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді С.А. Пашкіна
О.Ф. Синиця
Повний текст постанови складено 04.09.2014 року.