ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/175 03.09.14
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ»
на дії Державної виконавчої служби України, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції ГУЮ у Донецькій області при проведенні виконавчих дій при виконанні наказу від 07.10.2011 у справі № 34/175
За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ»
про стягнення 18415692,95 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Вергелес Д.Є. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явилися;
від ВДВС - Рубель І.В. (представник за довіреністю).
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі №34/175 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» 11457000 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 2416304 грн. 45 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 907599 грн. 91 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 233648 грн. 53 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами, а також 20790 грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 192 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову суд відмовив.
На виконання вищевказаного рішення, 04.10.2011 судом було видано наказ.
25.12.2013 до господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконані наказу від 04.10.2011 у справі № 34/175, в якій скаржник просив суд визнати дії головного державного виконавця Гречуха О.Я неправомірними, та визнати неправомірною і скасувати винесену ним постанову про передачу майна на зберігання від 05.12.2013 у виконавчому провадженні № 30519488.
Ухвалою від 30.01.2014 судом у задоволенні вимог вищевказаної скарги було відмолено.
07.02.2014 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при проведенню опису та арешту майна, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії в.о. Голови Державної виконавчої служби України Герасимюка М.В та визнати недійсною винесену ним постанову від 29.11.2013р., визнати недійсними постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 05.06.2013 про здійснення заходу щодо проведення опису, від 28.10.2013 про призначення експерта, акт опису та арешту майна від 27.06.2013 та акт державного виконавця ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 06.12.2013.
Судом вищевказана скарга була прийнята до розгляду, однак провадження по розгляду скарги ухвалами зупинялось у зв'язку з оскарженням ухвали від 30.01.2014, винесеної за результатами розгляду минулої скарги, до судів вищих інстанцій.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2014 залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014.
Матеріали справи № 34/175 повернулися до суду першої інстанції, в зв'язку з чим ухвалою від 27.06.2014 судом було поновлено провадження у справі по розгляду скарги та призначено судове засідання на 04.08.2014.
Ухвалою від 04.08.2014 розгляд скарги було перенесено на 03.09.2014.
Представники скаржника у судове засідання не з'явились, хоча скаржник повідомлявся судом про час та дату судового засідання належним чином, оскільки ухвала суду надсилалася на адресу його місцезнаходження згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи.
Разом з цим, судом явка представників скаржника у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а отже направлення повноважних представників було правом, а не обов'язком.
Крім того, за приписами статті 121-2 ГПК України, яка регулює порядок розгляду скарг на дії органів державної виконавчої служби, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Так, у відповідності до статті 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Предметами оскарження поданої товариством з обмеженою відповідальністю «АИЗ» скарги є дії державних виконавчих служб при винесенні наступних постанов та складанні наступних документів виконавчого провадження № 30519488 Державної виконавчої служби України при примусовому виконані наказу від 04.10.2011 у справі № 34/175, які черед описані скаржником порушення він просить визнати недійсними в судовому порядку, а саме:
- постанови від 05.06.2013 (доручення ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області провести заходи по опису та арешту майна), від 28.10.2013 (про призначення експерта) та від 25.01.2014 (про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби;
- постанови в.о. голови Державної виконавчої служби України Герасимюка М.В. від 29.11.2013 про утворення виконавчої групи;
- акту опису та арешту майна від 27.06.2013 та акту про вихід на територію від 06.12.2013 ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області.
Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.
У Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 30519488 Державної виконавчої служби України при примусовому виконані наказу від 04.10.2011 у справі № 34/175.
Із залучених до матеріалів справи копій документів виконавчого провадження судом встановлено, що документи виконавчого провадження № 30519488, зокрема ті, на невчасне або взагалі на неотримання яких посилається скаржник направлялися йому державним виконавцем у відповідності до ст. 31 Закону, яка передбачає, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що і було зроблено державним виконавцем щодо постанови про відкриття виконавчого провадження та наступних документів виконавчого провадження.
Матеріалами справи підтверджується, та що також було встановлено судом ухвалою від 30.01.2014 у даній справі при розгляді попередньої скарги на дії ВДВС, та не спростовано скаржником, наказ від 04.10.2011 у даній справі № 34/175 не був виконаний скаржником в добровільному порядку, в тому числі станом і на даний час, тому державний виконавець у відповідності до ст. 27 цього Закону перейшов до вчинення дій по примусовому виконанню рішення суду.
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 20 Закону, у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.
А за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби, та відповідною постановою на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (ст. 2 Закону).
У відповідності до приписів вищевказаної ч. 4 ст. 20 Закону, та з урахуванням ст. 2 Закону, державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 30519488 було винесено постанову від 05.06.2013, затверджену його начальником як того вимагають приписи зазначеної статті, про доручення ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області провести заходи по опису та арешту майна боржника.
При цьому, посилання скаржника на неумотивованість та необґрунтованість зазначеної оскаржуваної постанови від 05.06.2013 судом відхиляються, оскільки в цій постанові чітко наведено мотиви та підстави її винесення, а саме, що майно боржника, яке підлягає опису та арешту, розташовано поза територією, на яку поширюється компетенція державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, та зокрема за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 32 (аркуш 3 постанови), тоді як на вказану територію поширюється компетенція ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області, якій і було доручено проведення виконавчих дій.
Скаржником також не доведено суду, що ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області проводились визначені постановою від 05.06.2013 дії поза встановлений Законом строк від часу її отримання та як це порушило права скаржника, що може мати своїм наслідком визнання постанови недійсною. Матеріали справи також не містять доказів проведення ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області визначених постановою від 05.06.2013 дій поза встановлений Законом строк від часу її отримання.
А відтак, з огляду на розподіл обов'язку доказування між сторонами, встановлений ст. 33 ГПК України, посилання скаржника в цій частині визнаються судом документально необґрунтованими та недоведеними.
І також не знайшли свого належного доказового обґрунтування посилання скаржника, що фактично перевірки ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області щодо майна скаржника не проводилася, а одні лише посилання скаржника на режимність доступу до його майна, позаяк прохід до нього здійснюється через територію іншої юридичної особи, не доводить, що майно не оглядалося державним виконавцем, та що державному виконавцю було відмовлено в доступі до об'єкту, тоді як залучені до справи акти опису та арешту майна про це не свідчать.
Також, усупереч твердженням скаржника, Закон не зобов'язує державного виконавця при вчинення виконавчих дій звертатися у певному встановленому порядку до іншої юридичної особи для отримання дозволу проходу по її території для проходу до наступної території та необхідного об'єкту і вчинення там законних виконавчих дій.
Судом констатується той факт, що оскаржуваний акт опису та арешту майна від 27.06.2014 ВДВС Слов'янського МРУЮ ГУЮ у Донецькій області складений за відсутності представників боржника, проте за присутності необхідних за Законом понятих, та у подальшому був направлений боржнику поштою відповідно до ст. 31 Закону. При цьому, присутність представників боржника при описі та арешті майна згідно з вимогами Закону є його правом, а не обов'язком, та останнім не доведено його неповідомлення як сторони виконавчого провадження за статтею 31 Закону про проведення цих виконавчих дій.
Посилання скаржника не недійсність всіх оскаржуваних в даній скарзі постанов та актів державних виконавців, винесених в межах виконавчого провадження по виконанню наказу від 04.10.2011 у даній справі № 34/175, через їх несвоєчасне отримання, судом відхиляються, оскільки судом встановлено, що повідомлення скаржника відбувалося в порядку ст. 31 Закону, та протилежного перед судом не доведено.
Щодо оскаржуваної постанови від 28.10.2013 про призначення експерта, то суд зазначає, що скаржником знову всупереч розподілу обов'язку доказування між сторонами, встановленого ст. 33 ГПК України, не доведено, що призначений державним виконавцем експерт не є та на час проведення оцінки не був суб'єктом оціночної діяльності, та натомість матеріали справи містять доказів протилежного, та зокрема відомості про сертифікат оціночної діяльності, який скаржником не спростований.
На спростування посилань скаржника щодо незаконності неспівпадіння дати договору на проведення оцінки та дати оцінки, то суд зазначає, що проведення оцінки було розпочато оцінювачем на виконання постанови державного виконавця від 28.10.2013, та приступити до проведення такої оцінки він був зобов'язаний саме в силу вимог постанови, що і було ним зроблено 30.10.2013 (дата оцінки), та на підставі оцінки для регулювання покриття витрат було укладено відповідний договір 02.12.2013, та на підставі договору та вже проведеної оцінки, оцінювачем було складено звіт про оцінку від 06.12.2013. А відтак, із огляду на вищевикладену хронологію, суд не вбачає протиправності у діях державного виконавця та оцінювача, тому підстави для визнання оскаржуваної постанови недійсною відсутні, та звіт оцінювача не спростовано.
Щодо відсутності повноважень у в.о. голови Державної виконавчої служби України Герасимюка М.В. на винесення постанови від 29.11.2013 про утворення виконавчої групи, то тут судом посилання скаржника також відхиляються, оскільки наказом Державної виконавчої служби України від 18.11.2013 № 322/14 виконання обов'язків Голови Державної виконавчої служби України з 18.11.2013 на 13 календарних днів покладено на заступника Голови Державної виконавчої служби України Герасимюка М.В., та у відповідності до повноважень визначених Інструкцією з організації примусового виконання рішень (наказ МЮУ від 02.04.2012 № 512/5) головним державним виконавцем ВПВР ДВСУ було надано доручення членам виконавчої групи від 17.01.2014 № 13-0-35-592/5-д провести опис й арешт майна боржника. Тому в частині відсутності повноважень у Герасимюка М.В., незаконності утворення та призначення складу виконавчої групи посилання скаржника також є необґрунтованими.
Відтак, оскільки судом встановлено законність утворення виконавчої групи, то судом відхиляються посилання скаржника не незаконність винесених державними виконавцями у складі цієї групи акту від 06.12.2013 та постанови від 25.01.2014 (про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження).
Посилання скаржника, що державним виконавцем було описано неналежне йому майно, судом відхиляються, оскільки заборона на відчуження спірного описаного майна була внесена ще раніше до його опису та арешту державним виконавцем, а саме на підставі Іпотечного договору від 14.07.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №1483 та Договору застави від 14.09.2005 основних засобів - обладнання фарфорового виробництва вказаного заводу. А відтак, спірне майно було правомірно описано та арештоване, як належне Відповідачу та передане ним у забезпечення як іпотекодавцем та заставодавцем, із забороною на його відчуження.
З огляду на наведене, суд не вбачає у діях державних виконавців порушень, на які вказує скаржник.
Відтак, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи скарги не знайшли свого належного доказового та нормативного обґрунтування, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» на дії Державної виконавчої служби України, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції ГУЮ у Донецькій області при проведенні виконавчих дій при виконанні наказу від 07.10.2011 у справі № 34/175 в межах виконавчого провадження № 30519488, відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Р.Б.Сташків