20 травня 2014 рокусправа № 2а-4055/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньожніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2011 року по справі 2а-4055/11 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Амур-Нижньожніпровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача у відмові в здійсненні перерахунку розміру щомісячної виплати, зобов'язати відповідача здійснити доплату невиплаченої щомісячної виплати за період з 2008 року по 2011 рік та на ОСОБА_3 з вересня 2010 року по 2011 рік.
Постановою Амур - Нижньожніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2011 року по справі 2а-4055/11 позов задоволено частково; визнано неправомірними дії відповідача по відмові ОСОБА_2 в проведені перерахунку недоплаченої щомісячної виплати на дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_2 з 2011 року недоплачену виплату на дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, в розмірі встановленому п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись, з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2011 року по справі 2а-4055/11 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено,що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - категорія 2.
Згідно п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Всупереч п.6 ст. 30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач здійснював зазначену щомісячну виплату в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 20 квітня 2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.19. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Розмір щомісячної виплати на дитину шкільного віку, яка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений вказаною вище постановою Kабінету Міністрів України, суперечить вимогам п.6 ст.30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, ст.62 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на яку також посилається відповідач, заперечуючи проти позову, надає Kабінету Міністрів України право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру щомісячної виплати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.71 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Однак відсутні жодні обмеження щодо застосування п.6 ст.30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щомісячну виплату дітям шкільного віку, які є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Слід зазначити, що дію положень п.6 ст. 30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було призупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 грудня 2007 року.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою передбачена щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу ніж вказані вище Постанови Кабінету Міністрів України №649, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньожніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2011 року по справі 2а-4055/11- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко