Справа № 511/2396/14-ц
номер провадження 2/511/813/14
Іменем України
про залишення позовної заяви без руху
"13" серпня 2014 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: головуючого Іванова О. В. , розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання Державного акта на право приватної власності на землю не дійсним,-
ОСОБА_1, звернулась до Роздільнянського районного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання Державного акта на право приватної власності на землю не дійсним.
Вивчивши позовну заяву на предмет дотримання її вимогам ст.119 ЦПК України, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам вищезазначеній нормі закону та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Виходячи з вимог п.п. 5, 6 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити крім іншого виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та обов'язкове зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину та наявність підстав для звільнення від доказування. Однак викладені в позовній заяві факти документально не підтвердженні.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 1216, 1217, 1222, 1268 ЦК України право на вступ у спадщину здійснює нотаріус.
Відповідно до правової позиції позивача та матеріалів, доданих до позовної заяви, позивач не зазначив наявність доказів та не надав документів, підтверджуючих її звернення до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини у вигляді спірної земельної ділянки, також до матеріалів не додано доказів про відмову нотаріуса в оформленні вказаної спадщини, та зазначення доказів належності спірної земельної ділянки саме ОСОБА_4 що перешкоджає розгляду цивільної справи.
Згідно зі ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Таким чином, за умови відсутності відмови нотаріуса у оформленні спадщини у вигляді спірної земельної ділянки та відсутності доказів належності спірного майна спадкодавцю, суд дійшов висновку, що позивачем не зазначено яке право вона бажає захистити у контексті ст.1 ЦПК України.
Крім того, позивачем в обґрунтування позову викладаються обставини щодо фактичного оформлення спадщини, а просить позивач постановити рішення щодо визнання державного акту не земельну ділянку недійсним, тільки з загальних підстав тобто з посиланням на ст. 378 ЦК України.
Водночас реалізація вказаної норми статті потребує використання й інших законів, у яких закріплюються підстави припинення права власності на землю, тобто повинно бути зазначено норму праву, яку порушено.
Оскільки, суддею приймається рішення щодо залишення позовної заяви без руху, то в цій частині позов також повинен бути конкретизований, тобто зазначено з яких саме підстав державний акт повинен бути визнаний недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не зазначено та не додано доказів того, що вона вичерпала усі можливості для врегулювання даного спору в досудовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Вказані недоліки мають бути виправлені.
На підставі викладеного, керуючись ст.121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання Державного акта на право приватної власності на землю не дійсним - залишити без руху, запропонувавши позивачу в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали виправити вказані в ухвалі недоліки та попередити, що у випадку невиконання вимог суду позов буде вважатись неподаним та буде повернутий позивачу ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О. В. Іванова