"04" вересня 2014 р. Справа № 926/1032/14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції
до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості - 86500,10 грн.
Cуддя М.І.Ніколаєв
представники:
від позивача - Куриш В.І., довіреність від 0611.2009 року.
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 101330,73 грн. заборгованості по кредитному договору №010/01-00-5/3 від 21.02.2013 року, в тому числі 74874,83 грн. заборгованості за кредитом, 23877,26 грн. заборгованості за відсотками та 2578,64 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, що виникла за період з 25.12.2013 року по 25.06.2014 року.
Ухвалою від 09.07.2014 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.07.2014 року за участю представників сторін.
Ухвалою суду від 21.07.2014 року задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог до 86500,10 грн., розгляд справи відкладено на 04.09.2014 року.
Відповідач у судове засідання 04.09.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового слухання.
В цій площині суд зазначає, що згідно частини 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися наданими їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Більш того, застосовуючи на підставі ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що справа в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута без участі відповідача за наявними у ній документами.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -
21.02.2013 року між сторонами укладено кредитний договір №010/01-00-5/3 (далі - Договір), згідно умов якого позивач («Кредитор») зобов'язався надати відповідачеві («Позичальник») кредитні кошти в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 91284,68 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути позивачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші зобов'язання , визначені договором.
Під «Невідновлювальною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору. (п.1.1. Договору).
Відповідно пунктів 1.4. та 1.4.1. договору кредит надається позичальнику на рефінансування заборгованості за кредитним договором №011/0023/33422 від 06.10.2011 року у розмірі 91284,68 грн.
Згідно з п.1.3 Договору позичальник зобов'язався повернути кредит у строк до 25.01.2016 з дотриманням графіку погашення часткових сум згідно додатку №1 до договору.
Крім того, в порядку п. 2.1 Договору відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фінансової кредитної ставки в розмірі 26% річних на рахунок нарахованих доходів кредитора НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Пунктом 10.2.1 Договору передбачено, що позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми прострочення платежу.
Відповідно до пунктів 7.1. та 7.1.3 Договору у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, а також інші обставини, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод вимагати дострокового повернення/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит в сумі 91284,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 (0410001) від 02.02.2013 року, яке міститься в матеріалах справи.
25.03.2014 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором з повідомленням про прострочення заборгованості та вимогою протягом не більш ніж 10 календарних днів з дати вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, а саме 98307,41 грн. Вищевказана вимога отримана відповідачем, проте залишена без задоволення.
Відтак, відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов'язання виконував частково, основний борг та відсотки у повному обсязі у встановлений Договором строк не сплачував, у зв'язку з чим позивач правомірно заявив вимогу про дострокове повернення отриманого відповідачем кредиту, заборгованість по якому станом на 18.07.2014 року становить: основний борг в сумі 59874,83 грн., відсотки в сумі 23877,26 грн. та пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків в сумі 2748,01 грн., що нарахована за період з 14.01.2014 року по 15.07.2014 року.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконував свій обов'язок щодо сплати кредиту та відсотків по кредиту, а відтак з нього слід достроково стягнути 59874,83 грн. заборгованості за кредитом та 23877,26 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 230 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 10.2.1 Договору, ст. 23 ГПК України та ст.. 611 ЦК України у зв'язку з простроченням Позичальником строків погашення кредиту Банком правомірно нарахована пеня за прострочення строків сплати кредиту та відсотків в розмірі 2748,01 грн., що виникла за період з 14.01.2014 року по 15.07.2014 року.
За таких обставин справи позов слід задовольнити, а судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Судовий збір в сумі 199,61 грн. (2026,61 грн. - 1827,00 грн.) слід повернути позивачу, оскільки при зменшенні позовних вимог мала місце нова ціна позову - 86500,10 грн., виходячи з якої вирішувався спір і здійснювався розподіл господарських витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції (вул. Головна, 143, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 21418784, р/р. 290904960, МФО 356464) - 59874,83 грн. заборгованості за кредитом, 23877,26 грн. відсотків за користування кредитом, 2748,01 грн. пені за прострочення строків сплати кредиту і відсотків та 1827,00 грн. судового збору.
3. У зв'язку із зменшенням позовних вимог повернути публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції (вул. Головна, 143, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 21418784, р/р. 290904960, МФО 356464) з Державного бюджету України сплачений згідно платіжного доручення від 03.07.2014 року №315937 судовий збір в сумі 199,61 грн.
4. Видати наказ.
Повне рішення складено та підписано 04.09.2014 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.І.Ніколаєв