Справа № 462/3706/14-ц
(заочне)
22 липня 2014 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Щур Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (треті особи: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Залізничний районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) про звільнення з під арешту частини будинку та припинення чинності заборони на нерухоме майно,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить звільнити з під арешту належні ОСОБА_1 на праві власності 43/100 частини будинку АДРЕСА_1; припинити чинність заборони на нерухоме майно №6908392, зареєстрованої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31.03.2008 року, накладеної згідно з постановою слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 04.03.2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що зазначеною постановою слідчого був накладений арешт на будинок по АДРЕСА_1, в рамках розслідування кримінальної справи. Проте, згідно з реєстраційним посвідченням, виданим 04.01.2002 року Львівським ОДК БТІ та ЕО, ОСОБА_1 належить на праві власності 43/100 частини будинку по АДРЕСА_1. Вона ніякого відношення до цієї кримінальної справи не має. Арешт, який накладений на майно ОСОБА_1, яке належить їй на праві власності майно, перешкоджає їй вільно користуватися та розпоряджатися цим майном. У зв'язку з вказаним, просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивач позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.
Представники відповідач та третіх осіб, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, жодних документів до суду про причини своєї неявки не надали, суд ухвалив справу розглядати без їх участі у заочному режимі, оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 04.03.2008 року був накладений арешт на будинок по АДРЕСА_1.
Відповідно до витягу від 11.11.2011 року на підставі зазначеної постанови слідчого в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна 31.03.2008 року була зареєстрована заборона на вищевказане нерухоме майно за № 690839 /а.с.11/.
Вказана постанова прийнята в межах кримінальної справи № 140-1474, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, щодо невстановлених слідством осіб.
20.12.2008 року в межах зазначеної кримінальної справи постановою старшого слідчого прокуратури Залізничного району м. Львова ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч. 1, ч. 3, 190 ч. 4 КК України /а.с.30/.
11.12.2013 року постановою старшого слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Галавін Л.В. кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч. 1, ч. 3, 190 ч. 4 КК України було закрито /а.с.8-10/.
Як убачається з витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.11.2011 року слідчий, виносячи постанову від 31.03.2008 року про накладення арешту на будинок по АДРЕСА_1, виходив з того, що зазначений будинок належить ОСОБА_6.
Проте, 28.12.2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі № 4498, згідно з умовами якого ОСОБА_6 віддарував ОСОБА_1 43/100 частини будинку по АДРЕСА_1 /а.с.6/.
Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим 04.01.2002 року Львівським ОДК БТІ та ЕО , ОСОБА_1 належить на праві власності 43/100 частини будинку по АДРЕСА_1 /а.с.7/.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких, обставин, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що арешт, накладений на майно ОСОБА_1, яке належить їй на праві власності майно, перешкоджає вільно користуватися та розпоряджатися цим майном.
Беручи до уваги, що кримінальна справа № 140-1474 була порушена за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, відносно невстановлених досудовим слідством осіб, підозра по даній справі нікому з 2008 року не пред'явлена, а ОСОБА_1 не зобов'язана відповідно до вимог чинного законодавства відповідати своїм майном у вказаній кримінальній справі, на яке накладено арешт, наявність арешту порушує її право вільно розпоряджатися і володіти належним їй майном, тому суд приходить до висновку про підставність позову.
Згідно з ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду України від 15.05.2013р. за результатом розгляду цивільної справи № 6-26цс13 та аналізу висновків суду, викладених в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року, 17 липня, 19 вересня та 10 жовтня 2012 року, а також в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, як суду касаційної інстанції від 19 січня 2010 року, постановлених у справах з подібних правовідносин, зазначено, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.
Враховуючи наведене, суд дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10,11,60-62,209,212,214-215,224-227 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Звільнити з під арешту належні ОСОБА_1 на праві власності 43/100 частини будинку АДРЕСА_1.
Припинити чинність заборони на нерухоме майно за № 6908392, зареєстрованої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31.03.2008 року, накладеної згідно з постановою слідчого слідчого відділення Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 04.03.2008 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Боровков Д.О.