м. Вінниця
27 серпня 2014 р. Справа № 802/2413/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара П. А.,
секретаря судового засідання: Кошевого Б. А.
представника позивача: Гончарова
представника відповідача: Рябцуна С. В.
за відсутності третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фермерського господарства "Влом"
до: Головного управління Держземагенства у Вінницькій області
третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2
про: визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фермерського господарства "Влом" до головного управління Держземагенства у Вінницькій області, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що фермерське господарство "Влом" бажаючи привести у відповідність до вимог чинного законодавства своє право на користування відповідною земельною ділянкою, виготовивши відповідну технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, звернулось до відповідача Головне управління Держземагенства у Вінницькій області із клопотанням про затвердження відповідної технічної документації та передання в довгострокову оренду позивачу відповідної земельної ділянки. У своїй відповіді № 27-2-0.3-3920/2-14 від 06.05.2014 на зазначене клопотання відповідач посилаючись на норму ст.ст. 124, 134 Земельного Кодексу України зазначив, що позивач може отримати відповідну земельну ділянку шляхом продажу на конкурентних засадах.
На думку позивача, такі дії відповідача щодо не затвердження відповідної технічної документації та не передання в довгострокову оренду відповідної земельної ділянки Фермерському господарству "Влом" є протиправними та такими, що суперечать законодавству України.
Ухвалою суду від 01.07.2014р. відкрито провадження у справі.
04.08.2014р. за вх. №15547 представником позивача подано до суду клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого позовні вимоги викладено наступним чином: 1.Визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного не затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості земельної ділянки площею 27, 00 га, що розташована за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349 та не передання в довгострокову оренду строком на 49 років зазначеної земельної ділянки фермерському господарству "Влом"; 2. Зобов'язати головне управління Держземагенства у Вінницькій області розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості земельної ділянки площею 27, 00 га, що розташована за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349; 3. При наявності затвердженої документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості зобов'язати головне управління Держземагенства у Вінницькій області передати фермерському господарству "Влом" земельну ділянку, розташовану за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349 в довгострокову оренду строком на 49 років з визначеною орендною платою у розмірі земельного податку.
Відповідно до ч.1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.
Виходячи з викладено, суд бере до розгляду дану заяву, як таку, що відповідає статті 106 КАС України.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи (АЕС. 56-57).
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, повноважного представника не направила. Про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлялася завчасно та у належний спосіб.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
10.04.2001 року, з метою реєстрації селянського (фермерського) господарства, в порядку вимог ст.. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», яке регулювало відповідні правовідносини в той час, фізичною особою ОСОБА_2 було отримано Державний акт на право постійного користування землею серія ВН № 100, згідно якого ОСОБА_2 надавалась у постійне користування земельна ділянка площею 27,000 га., що розташована на території П'ятківської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.
04.05.2001р. ОСОБА_2, як засновником, було створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Влом».
29.07.2003р. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» втрачає свою чинність на підставі Закону України «Про фермерське господарство».
У зв'язку із зміною законодавства, а саме: набранням чинності Закону України «Про фермерське господарство», який не передбачав існування селянського (фермерського) господарство, а передбачав лише фермерське господарство, СФГ «Влом» було змушене змінити свою назву на Фермерське господарство «Влом» на підставі рішення №1 від 10.01.2013р.
Фермерське господарство «Влом», враховуючи набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство», бажаючи привести у відповідність до вимог чинного законодавства своє право на користування відповідною земельною ділянкою, виготовивши відповідну технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, звернулось до відповідача - головного управління Держземагенства у Вінницькій області із клопотанням про затвердження відповідної технічної документації та передання в довгострокову оренду позивачу відповідної земельної ділянки.
На зазначене вище клопотання позивачу надано № 27-2-0.3-3920/2-14 від 06.05.2014, в якій відповідач посилається на норму ст.ст. 124, 134 Земельного Кодексу України та зазначає, що позивач може отримати відповідну земельну ділянку шляхом продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
На думку позивача, дії відповідача щодо не затвердження відповідної технічної документації та не передання в довгострокову оренду відповідної земельної ділянки Фермерському господарству «Влом» є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства.
Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.
Як зазначалося вище, 29.07.2003р. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» втратив чинність на підставі Закону України «Про фермерське господарство».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» склад земель фермерського господарства, а саме: землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Крім того, в ст. 31 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, який набрав чинності 01.01.2002р (після отримання ОСОБА_2 відповідного Державного акту) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського
господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Як видно із зазначеного, законодавець при зміні законодавства не передбачив у складі земель фермерського господарства земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві постійного користування землею, проте передбачив використання фермерським господарством земельної ділянки на умовах оренди.
Окрім вказаних вище змін в законодавстві, норма ст. 92 Земельного кодексу України щодо права постійного користування земельною ділянкою також не передбачала такого права у фізичних осіб для ведення селянського (фермерського) господарства, що було зазначено в раніше виданому на законних підставах Державному акті ОСОБА_2
Разом з тим, п. 6 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
Однак Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 Справа № 1-17/2005 зазначив, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди, вказавши, що постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін, в силу чого Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить законодавству України, а відтак було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Проте п. 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку - залишається чинним.
Пункт 4.32 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затверджене наказом Мінагрополітики України № 258 від 10.05.2012р., зазначає, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
За таких обставин, Головне управління Держземагенства у Вінницькій області наділене правом передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування.
Норма ст. 123 Земельного Кодексу України щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає, що надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В оскаржуваній відповіді № 27-2-0.3-3920/2-14 від 06.05.2014р на клопотання позивача відповідач посилається на норму ст.ст. 124, 134 Земельного Кодексу України відповідно до яких позивач може отримати відповідну земельну ділянку шляхом продажу на конкурентних засадах.
Враховуючи викладене, суд проходить до переконання, що дії відповідача щодо не затвердження відповідної технічної документації та не передання в довгострокову оренду відповідної земельної ділянки Фермерському господарству «Влом» є протиправними, оскільки законодавець не зазначає про такий механізм переоформлення відповідного права - як шляхом продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), так як така норма законодавства діє в часі, починаючи з 01.01.2002 року, а тому не може врегульовувати правовідносини, які виникли раніше. Спірні правовідносини регулюються положеннями розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, а саме п. 6, згідно якого залишається правова можливість у відповідних суб'єктів переоформити своє право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду, де строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону, при цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості земельної ділянки площею 27, 00 га, що розташована за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349 та не передання в довгострокову оренду строком на 49 років зазначеної земельної ділянки фермерському господарству "Влом", відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії головного управління Держземагенства у Вінницькій області щодо відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості земельної ділянки площею 27, 00 га, що розташована за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349 та не передання в довгострокову оренду строком на 49 років зазначеної земельної ділянки фермерському господарству "Влом".
Зобов'язати головне управління Держземагенства у Вінницькій області повторно розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості земельної ділянки площею 27, 00 га, що розташована за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349.
Зобов'язати головне управління Держземагенства у Вінницькій області вирішити питання щодо передачі фермерському господарству "Влом" земельну ділянку, розташовану за межами села П'ятківка Бершадського району Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:01:001:0349 в довгострокову оренду строком на 49 років з визначеною орендною платою у розмірі земельного податку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства "Влом" сплачений за подання адміністративного позову судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович