дата документу :
Справа № 359/7639/14-а
Провадження № 2-а/359/250/2014
Іменем України
28 серпня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України капітана Сома Артема Олександровича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
31.07.2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до відповідача в якому зазначає, що 15.07.2014 року останнім відносно нього було складено протокол, в якому зазначено, що ним (позивачем) 15.07.2014 року о 09 год. 45 хв. в ПП «Бориспіль» на напрямку «Відліт» терміналу «Д» ДП «МА «Бориспіль» під час оформлення пасажирів рейсу № 415 «Київ-Мюнхен» порушено загальний термін перебування в Україні, а саме перевищення 90 днів перебування протягом 180 днів з дати першого в їзду.
З даним протоколом він (позивач) не погоджується, оскільки викладені в ньому обставини не відповідають дійсності, так як строку перебування в Україні він не перевищував, в зв язку з чим відповідач не зміг описати суть правопорушення.
Зазначені вище обставини не були взяті відповідачем до уваги та як наслідок складено протокол про адміністративне правопорушення без надання правової допомоги, а також 15.07.2014 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на нього (позивача). Дані дії відповідача позивач вважає неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню з закриттям провадження в адміністративній справі.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 підтвердили викладені в позові обставини та просили скасувати постанову, а провадження в адміністративній справі закрити.
Відповідач в судове засідання не з явився, надавши в судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2014 року, письмові заперечення, відповідно до яких позов не визнає, зазначаючи, що на внутрішній нараді органів прикордонної служби було прийнято рішення застосовувати та тлумачити зміст цих статей саме так, що це нормальна практика Европейського союзу тощо. Також вказує, що відправною точкою для обліку береться дата вильоту, з якої відраховується 180 днів, в подальшому рахується кількість днів перебування на території України протягом 180 днів. До того ж, позивачем самовільно тлумачаться норми чинного законодавства. Так, ним зауважено, що облік 180 днів починається саме з дати першого вїзду на територію України, проте такої норми в чиному законодавстві немає. Постанова КМУ № 150 від 15.02.2012 року чітко встановлює, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши та оцінивши в сукупності інші докази по справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Встановлено, що 15.07.2014 року начальником 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України капітаном Сомом Артемом Олександровичем відносно позивача було складено протокол за порушення загального терміну перебування в Україні 15.07.2014 року о 09 год. 45 хв. в ПП «Бориспіль» на напрямку «Відліт» терміналу «Д» ДП «МА «Бориспіль» під час оформлення пасажирів рейсу № 415 «Київ-Мюнхен», а саме перевищення 90 днів перебування протягом 180 днів з дати першого в їзду, відповідальність за що передбачена ст.203 ч.2 КпАП України. В зв язку з чим відповідачем було винесено постанову про накладення на позивача стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 850 гривень 00 копійок.
Відповідно до п.2. Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012 року, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в разі в'їзду з держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Отже, саме з дати першого вїзду на територію України починається відлік періоду в 180 днів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Виходячи із обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім протоколу та копій паспорта позивача на момент розгляду адміністративної справи, не було.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказане вище свідчить про те, що відповідач розглянув справу та притягнув позивача до відповідальності за відсутністю доказів вчинення правопорушення, за відсутності доказів вини, упереджено, оскільки не взяв до уваги пояснення позивача, не дослідив обставини справи в сукупності, а керувався лише домислами, припущеннями та неіснуючими даними.
Також відповідачем не надано на вимогу суду пояснень, в якому саме періоді в 180 днів порушено термін перебування позивача в Україні, та детальний розрахунок кількості днів перебування позивача на території України на протязі періоду в 180 днів рахуючи з дати останнього виїзду позивача за межі території України, тобто детальний розрахунок за принципом розрахунку відповідача.
Стосовно принципу розрахунку кількості днів перебування позивача на території України, яким керувався відповідач, відправною точкою для обліку кількості днів перебування іноземця на території України береться дата вильоту, з якої відраховується 180 днів, в подальшому рахуються кількість днів перебування на території України протягом 180 днів.
Даний принцип підрахунку є самовільним тлумаченням відповідачем норм чиного законодавства України, а саме вищевказаної Постанови КМУ № 150 від 15.02.2012 року, оскільки в останній передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Крім того, відповідно до п.4 Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні», затвердженого Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби № 444 від 27.05.2008 року, базу даних створено для здійснення контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства термінів реєстрації їх паспортних документів на період короткотермінового перебування в Україні. Тобто, в якості доказу перевищення терміну перебування на території України повинні враховуватись дані Бази даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні».
Отже, виходячи із обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім протоколу та копій паспорта позивача на момент розгляду адміністративної справи, відповідачем не було надано.
Також при розгляді справи про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не надано жодних інших доказів, а саме даних з Бази даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні», які б свідчили про перевищення строку перебування позивачем на території України.
Крім того, при винесені відповідачем постанови про накладення адміністративного стягнення позивачу було відмовлено в отриманні правової допомоги на підставі положень локального акту - Наказу ОККП «Київ» № 606 від 24.12.2010 року, відповідно до якого дозвіл на допуск правозахисника надає тільки начальник ОККП «Київ» або особа, яка його заміщує.
Згідно ст.59 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 року, будь-яка фізична особа має право на правову допомогу.
Як передбачено ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, що відповідає вимогам ч.2 ст.71 КАС України, яким не доведено правомірність своїх дій.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача необхідно визнати неправомірними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень останнього, протокол начальником 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України капітаном Сомом Артемом Олександровичем відносно позивача було складено неправомірно та як наслідок відповідачем винесено неправомірну постанову.
Провадження в адміністративній справі відносно позивачки за ст.203 ч.2 КпАП України підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.2. Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012 року; п.4 Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні», затвердженого Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби № 444 від 27.05.2008 року; ст.ст.59, 64 Конституції України; ст.ст.7, 203 ч.2, 247 ч.1 п.1, 251, 252, 288, 289 КпАП України, ст.ст.7, 70, 71, 76, 77, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати дії начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України капітана Сома Артема Олександровича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності неправомірними.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 072194 від 15 липня 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст.203 ч.2 КпАП України - закрити.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Журавський