490/9901/14-к
нп 1-кп/490/531/2014
Центральний районний суд м. Миколаєва
54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 49, тел. (0512) 36-10-69, 36-90-08 inbox@ct.mk.court.gov.ua
іменем України
« 02» вересня 2014 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі:головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №120 141 500 200 03 742 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Вознесенськ, українки, громадянка України, з середньою технічною освітою, не заміжня, працююча за наймом, раніше не судима, яка проживає в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України,
встановив:
Судом визнано доведеним, що 05.07.2014р. близько 03.00год., ОСОБА_4 , знаходячись на території парка Петрова м.Миколаєва, побачила ОСОБА_6 , яка сиділа за столом та розмовляла по мобільному телефону. З метою заволодіння майном останньої, шляхом зловживання довірою, ОСОБА_4 увійшла в довіру до потерпілої ОСОБА_6 та попросила в неї її мобільний телефон марки «Айфон-4» з метою подзвонити. Потерпіла ОСОБА_6 , довіряючи ОСОБА_4 та будучи впевнена в добросовісності її дій, передала останній свій мобільний телефон. ОСОБА_4 взявши мобільний телефон, відійшла в бік та не маючи наміру повертати ОСОБА_6 її майно, зникла, заволодівши мобільним телефоном марки «Айфон-4», вартістю 4200грн., в чохлі рожевого кольору, вартістю 180грн., в якому знаходилася картка зв'язку оператора «Лайф», що не представляє матеріальної цінності, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну сум 4380грн.
Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні умисних дії, які виразилися у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), кваліфікованих за ч.1 ст.190 КК України, спираються на докази, безпосередньо досліджені суди під час розгляду даного кримінального провадження.
Обвинувачена ОСОБА_4 , будучи допитаною у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала у повному обсязі, щиро каялась і дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень та не суперечать їм. Так, обвинувачена ОСОБА_4 показала, 05.07.2014р. біля 03.00год. була в парке «Петровського», попросила у незнайомої дівчини мобільний телефон, не знала як зробити виклик та вронила його, злякалась та пішла в сторону парку. Пізніше до неї підійшли товариші обвинуваченої та почали вимагати телефон. Телефон повернула потерпілій. В с воєнному каялась, просила суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачена повністю визнала свою вину, обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються та встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Показання обвинуваченої дані під час судового розгляду щодо обставин вчинення нею кримінального правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї вини у пред'явленому їй обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи сукупність приведених доказів, суд доходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинила умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, і кваліфікує їх за ч.1 ст.190 КК України.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , передбачені ст.66 КК України, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачені ст.67 КК України, в матеріалах справи немає і суду вони не надані.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, особу винного та дані, що його характеризують (на обліку в Обласному наркологічному диспансері та в Миколаївській обласні психіатричній лікарні не перебуває, неодноразово лікувалась з діагнозом «легка розумова відсталість з емоційно вольовою неврівноваженістю», на момент вчинення кримінального правопорушення була осудною, по місцю свого проживання характеризується посередньо, за місцями навчання характеризується позитивно).
За таких обставин суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 /п'ятсот десяти/ гривень.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляції через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії даного вироку.
Суддя ОСОБА_1