іменем україни
6 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Амеліна В.І., Карпенко С.О., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 4 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року,
ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 грудня 2012 року він надав у борг відповідачу кошти в сумі 86 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 4 грудня 2012 року, відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути борг до 30 листопада 2013 року. Посилаючись на те, що відповідач гроші не повертає, просив стягнути з відповідача 86 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 687 398 грн.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 4 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики у розмірі 86 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 687 398 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму коштів) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеними з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, а й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши належним чином надані сторонами докази та давши їм відповідну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник не повернув одержану за договором позики грошову суму, а тому право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача суми боргу.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні були дотримані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 4 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.І. Амелін
С.О. Карпенко
І.К. Парінова