20 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Наумчука М.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, про поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року,
У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 4 вересня 2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який у подальшому був розірваний. В період перебування сторін у шлюбі ними придбано квартиру АДРЕСА_1. У добровільному порядку відповідач не погоджується розділити спільно нажите майно. Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнень, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ПАТ АБ «Укргазбанк», просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вирішив спір по суті та задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що нерухоме майно було придбано в період шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.
Проте повністю з таким висновком судів погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2010 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину Павлоградської спецбази, яка складається з будівель та споруд по АДРЕСА_2, визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2010 року було скасовано у зв'язку з тим, що рішенням суду було порушено право осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема, публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», і ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Це рішення набрало законної сили.
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з аналогічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна. В якості третіх осіб у позовній заяві вказав публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції. В його обґрунтування посилався на ті ж обставини, що і в позовній заяві, по результатах розгляду якої ухвалені зазначені рішення.
За правилами ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ст. ст. 205, 207 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи те, що спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про поділ майна, тобто з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, вже був предметом розгляду у суді і за результати його розгляду було ухвалено рішення, що набрало законної сили, провадження у справі підлягає закриттю.
Та обставина, що участь у справі, що розглядається, брали треті особи, які не брали участь у попередній справі, правового значення не має, оскільки вирішальною є участь в ній тих самих сторін, щодо яких ухвалювалося рішення.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За таких обставин рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко М.І. Наумчук