13 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Гвоздика П.О.,
суддів: Амеліна В.І., Євтушенко О.І.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту Харківської міської ради, про усунення перешкод у володінні майном шляхом вселення, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2014 року,
ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до договору дарування від 21.09.2009 року, укладеного між нею та ОСОБА_9, позивачці на праві приватної власності належить жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому без правовстановлюючих документів проживають відповідачі, які перебували в родинних відносинах з колишнім власником будинку ОСОБА_9 та на теперішній час перешкоджають їй проживати в будинку, у зв'язку з чим вона вказаного будинку.
Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом, який уточнив у судовому засіданні, до ОСОБА_4, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасування реєстрації права власності. Зустрічні позовні вимоги вмотивовані тим, що укладання 21.09.2009 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 договору дарування відбулося з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим договір має бути визнано недійсним, та подарований ОСОБА_4 будинок має увійти у спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, спадкоємцем якої є ОСОБА_5
Ухвалою суду від 06 червня 2013 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України закрито провадження по цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в частині скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харкіської області від 20 березня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_10 виселені з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, зустрічні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності позивачем заявлених вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог.
Так судами встановлено, що 21.09.2009 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстр. № 2457, відповідно до якого ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_4 отримала в дар житловий будинок АДРЕСА_1.
Пунктом п. 5 договору дарування підтверджується, що житловий будинок, який є предметом дарування, на час укладання договору належав ОСОБА_9 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою 22.03.1975 р., за реєстровим № 2038. Право власності за ОСОБА_9 зареєстроване Харківським районним бюро технічної інвентаризації 10.09.2009 р. на підставі зазначеного дублікату, номер витягу 23817041, реєстраційний номер 28245499. Цей дублікат виданий Харківським обласним державним нотаріальним архівом 03.09.2009 р. за реєстровим № 1-463.
У пункті 7 зазначеного договору дарування зазначено, що нотаріусом перевірено та доведено до відома сторін рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 01.07.2003 р. № 47-26. Відповідно до цього рішення виконкомом Жовтневої районної ради міста Харкова надав дозвіл ОСОБА_9 на будування літнього душу, на будування сараю розміром 3,3 x 2,5 м.
З матеріалів інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1, вбачається, що 27.11.2003 року інженером КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_11 було складено акт поточних змін, відповідно до якого при обстежені домоволодіння № 9 встановлено наявність самочинно збудованих: прибудови літера «а2» до жилого будинку гаражу літера «Е». . На викопіровці з схематичного плану на домоволодіння АДРЕСА_1 є штамп про самочинно збудовані приміщення літери «а2», «Ж», «Е», а також штамп про узаконення цього самочинного будівництва згідно з рішенням Жовтневого райвиконкому № 47-26 від 01.07.2003 р.
За змістом ст.ст. 717, 718 ЦК України, ч. 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за договором дарування дарувальник може передати у власність обдарованому лише те нерухоме майно, яке належить йому на праві власності і це право власності зареєстроване в установленому законодавством порядку.
Підстави набуття права власності встановлені в ст. 328 ЦК України, яка передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою,набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі,споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Звертаючись до суду позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним договір дарування з підстав ст. 215 ЦК України, відповідно до якої правочин визнається недійсним у разі недодержання сторонами вимог, під час його укладання, передбачених ст. 203 цього Кодексу.
Таки чином, відмовляючи в задоволенні зустрічних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення через недоведеність вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суди обґрунтовано дійшли висновку, що перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника не тягне за собою збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін судове рішення, оскільки воно законне та обґрунтоване.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Амелін
О.І. Євтушенко
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік