18 серпня 2014 року м. Київ К/800/50861/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Блажівської Н.Є,
Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року
у справі №0870/157/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0004582302 та №0004592302.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 25.07.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Сучасні Технології» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податків та зборів за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року та з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, відповідачем складено акт від 19.12.2011 року №275/23-2/35764228, яким встановлено порушення: - п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2011 року на суму 157 319, 00 грн.; - п. 138.2 ст. 138, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 25 130, 00 грн.; - п.198.6 ст. 198, пп.201.4., 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32 249, 00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 року: - №0004582302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 182 450, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 182 449, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1, 00 грн.; - №0004592302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 147 708, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 147 707, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1, 00 грн.
Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій позивача з його контрагентами і, як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (абзац 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авитек Груп ЛТД».
На підтвердження виконання господарських операцій в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.
Доставка товару від постачальників здійснювалася на підставі наявного у матеріалах справи договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «Авто Тех Буд» та підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними.
На підтвердження кількості працівників на підприємстві позивача в матеріалах справи наявні копії наказів, трудових книжок, форм звітності 1-ДФ за четвертий квартал 2010 року, за другий квартал 2011 року.
Придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме для реалізації третім особам, що підтверджується матеріалами справи.
Висновок відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на порушення ними податкового законодавства, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.
Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року у справі №0870/157/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Н.Є.Блажівська
М.В.Сірош