18 серпня 2014 року м. Київ К/800/52546/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Блажівської Н.Є,
Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Міндоходів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року
у справі № 804/3471/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
до Дніпропетровської митниці Міндоходів
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року у справі № 804/3471/13-а позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року № 17 та № 18.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року постанову суду першої інстанції змінено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення від 23.01.2013 року № 17 та № 18.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки стану дотримання Публічним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» законодавства України з питань митної справи, відповідачем складено акт від 17.12.2012 року № Н88/12/110050000/00191023.
Згідно висновків вказаного акту встановлено, що при здійсненні декларування товару «вогнетривка цегла» та при обчисленні податків, які справляються при ввезенні товарів на митну територію України, платником податків Публічним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» було порушено вимоги Закону України «Про Митний тариф України», у частині правильності класифікації товарів, ст. 190 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України. Неправильна класифікація товару при декларуванні призвела до заниження платником податків податкових зобов'язань по сплаті податків, які справляються при ввезенні товарів на митну територію України, на суму 110 497, 38 грн., в тому числі мито - 92 081, 14 грн., податок на додану вартість - 18 416, 24 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення форми «Р» від 23.01.2013 року № 17, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 132 505, 64 грн. та № 18, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 26 501, 95 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, оскільки митний орган, приймаючи вантажно-митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, то в подальшому не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилок стосовно класифікації товару.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Згідно із ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у митного органу таких підстав не було, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог.
Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у разі якщо під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених вантажно-митних декларацій, у тому числі і правильність коду товару, в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Доказів подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митному органу при декларуванні товару відповідачем не надано. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що виявлені помилки у класифікації спірного товару були наслідком саме протиправних дій імпортера (позивача).
Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок щодо неправомірності прийнятих податкових повідомлень форми «Р».
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення помилково, не взявши до уваги, що відповідачем були прийняті, а відповідно і оскаржені позивачем, податкові повідомлення форми «Р».
Отже, зміна судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції є правильною.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 804/3471/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Н.Є.Блажівська
М.В.Сірош