"21" липня 2014 р. м. Київ К/9991/4159/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий: Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці
на постанову Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2011 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 р.
у справі №2/146
за позовом Приватного підприємства «УВТК»
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «УВТК» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі-відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 р. №299247152/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання, про що складено акт від 27.12.2007 р. №5054/15-2/32278470, яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість із затримкою більше 90 днів у розмірі 132 946,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 р. №299247152/0, яким за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість більш ніж на 90 календарних днів застосовано штраф у розмірі 50% від суми своєчасно несплаченого зобов'язання, що становить 66 473,02 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, підставою для застосування до позивача штрафу спірним рішенням було встановлення відповідачем сплати ним узгоджених податкових зобов'язань із затримкою на 326 днів.
Як свідчать матеріали справи, вказана сума податкового боргу складається з податкового зобов'язання, визначеного повідомленням-рішенням від 24.10.2006 р. №000307232/0 з граничним терміном сплати - 03.11.2006 р., а також сум самостійно визначених податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 20.11.2006 р. №149956, від 18.12.2006 р. №155227, від 20.01.2007 р. №181991 та від 02.03.2007 р. №8967.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, виходили з того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, оскільки податкове зобов'язання, визначене позивачу податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2006 р. №000307232/0 не було узгоджене та не набуло статусу податкового боргу, оскільки оскаржувалось у судовому порядку.
У той же час, відповідно до п.4 ч. 1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суди, надаючи оцінку фактичним обставинам справи обмежились виключно встановленням факту оскарження позивачем до господарського суду податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0, у результаті чого визначились із неузгодженістю податкового зобов'язання визначеного таким рішенням.
Так, відповідно до приписів пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.
У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.
У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закінчується:
останнім днем строку, передбаченого пп. 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
Водночас, відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку, який за відсутності процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань також становить десять календарних днів від дня отримання податкового повідомлення (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.
Однак, у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), несплачене податкове зобов'язання перетворюється на податковий борг платника податків в силу прямого припису п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, визначальною умовою для правильного вирішення даного спору мало бути встановлення судами дати звернення позивача до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №000307232/0, оскільки у разі якщо таке звернення мало місце поза межами строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, висновок судових інстанції про відсутність у позивача податкового боргу був передчасним.
Слід також зазначити, що судами було залишено поза увагою той факт, що спірним рішенням - від 29.12.2007 р. №299247152/0 до позивача застосовано штраф також і за несвоєчасну сплату сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань, визначених у поданих деклараціях, чому також не була надана належна правова оцінка.
Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити частково.
2. Постанову Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 р. у справі №2/146 скасувати.
3. Справу №2/146 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.