04 серпня 2014 року м. Київ К/9991/2287/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дніпропетровської митниці
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р.
у справі № 2а-7356/10/0470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Медіка»
до Дніпропетровської митниці
про визнання недійсним податкового повідомлення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма-Медіка» (надалі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р., позов задоволено, податкове повідомлення форми «Р» від 10.06.2010 р. № 51 визнано протиправним. Стягнуто з Держаного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Письмових заперечень на касаційну скаргу від позивача на адресу Вищого адміністративного суду України не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2010 р. митним органом, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 26.04.2010 р. № 316 «Про проведення камеральної перевірки», проведена камеральна перевірка стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи, результати якої оформлено актом № К18/10/110000001/0030443475.
У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про митний тариф» від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ, п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операцій з продажу, через методологічну помилку - неправильне визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, що призвело до несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме, що товар «реагенти діагностичні: HCG110 Експресс-тест (смужка) для ранньої діагностики вагітності (у сечі) Home test», «HCG112 Експресс тест (струменевий) для ранньої діагностики вагітності (у сечі) Home test» та «LH130 Експресс-тест (смужка) для діагностики періоду овуляції (у сечі) Home test» має класифікуватись, згідно інформації з мережі Інтернет, в товарній підкатегорії 3002 10 99 00 згідно з УКТЗЕД, а не 3822000000 як було визначено позивачем при поданні до митної служби документів необхідних для пропуску товарів через митний кордон України.
На підставі встановлених порушень було прийнято спірне податкове повідомлення форми «Р» від 10.06.2010 р. № 51, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 1 284 462 грн. 95 грн., у тому числі 1 223 263 грн. 76 коп. - основного платежу та 61 163 грн. 19 коп. - штрафних фінансових санкцій грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач згідно контракту від 09.08.2007 р. № SLGM-1 (спеціфікація № 13) укладеного з компанією «Seelife limited» England ввізло на митну територію України товар: «реагенти діагностичні: HCG110 Експресс-тест (смужка) для ранньої діагностики вагітності (у сечі) Home test», «HCG112 Експресс тест (струменевий) для ранньої діагностики вагітності (у сечі) Home test» та «LH130 Експресс-тест (смужка) для діагностики періоду овуляції (у сечі) Home test», виробник Atlas link (Beijing) Technologi Co., Ltd, Китай.
Зазначений товар був заявлений позивачем у ВМД № 110000001/8/157479 від 18.11.2008 р. та класифікований декларантом ТОВ «Митна справа Дніпро» у товарній підкатегорії 3822 00 00 00.
Під час митного оформлення товарів відповідно до вказаного контракту позивачем було надано всі необхідні документи, на підставі яких працівники митниці винесли своє рішення, яким імпортовані товари були звільнені від сплати податку на додану вартість.
Преамбулою Закону України «Про Митний тариф України» встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.
Положеннями ст. 313 Митного кодексу України передбачено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Таким чином, у разі якщо під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до вантажно-митних декларацій, поданих позивачем, були відсутні, відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених вантажно-митних декларацій, у тому числі і правильність коду товару, в подальшому він не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень.
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує. (ст. 69 Митного кодексу України).
Наведених обставин у даній справі судовими інстанціями встановлено не було.
Відтак, визначення суми податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням не може бути визнано судом таким, що вчинено на підставі закону, а відтак є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 р., у справі № 2а-7356/10/0470 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.