04 серпня 2014 року м. Київ В/800/3456/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Калашнікової О.В.,
Кравцова О.В.,
Леонтович К.Г.,
Логвиненка А.О.,
перевіривши заяву Південної митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 року у справі за позовом Південної митниці Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» до Південної митниці Міндоходів про визнання дій незаконними,
У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці про визнання дій посадових осіб митниці при здійсненні митних процедур і оформлення документів на вантаж в контейнерах № MRKU2233031, № MSCU7897967, № FSCU6087183, № TRLU5673167, № MSCU8384085, № INKU6585018 в пункті пропуску «Одеський морський порт» незаконними.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» було задоволено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2012 року апеляційну скаргу Південної митниці було залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 року касаційну скаргу Південної митниці було залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2012 року - без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 року заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявником надано ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 року у справі № К/800/46328/13 та від 15.10.2013 року у справі № К/9991/23946/12.
Заявник стверджує про різне застосування судами статтей 40, 41, 80 Митного кодексу України, пунктів 1.3, 3.1.3, 3.2.7 Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними, затвердженої наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678, пункту З Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 року № 314, пунктів 3.1, 3.2 Порядку взаємодії підрозділу аналізу попередньої інформації та посадових осіб митного органу, які здійснюють митний контроль та митне оформлення товарів прийнятих до перевезення у контейнерах у порт призначення на митній території України, затвердженого наказом Держмитслужби від 01.10.2010 року № 1127, частини 3 статті 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», наказу Держмитслужби України від 01.10.2012 року № 1127 «Про прискорення митних процедур в міжнародних пунктах пропуску через державний кордон України для морського (річкового) і поромного сполучення, які розташовані в зоні діяльності Південної митниці», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вивчивши заяву, дослідивши рішення, на які посилається заявник як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що обставини даної справи не є подібними тим, що розглядалися в межах справ, на які посилається заявник як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права, ознаки неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах - відсутні, а отже відсутні передбачені пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для допуску даної справи до провадження у Верховному Суді України.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Відмовити Південній митниці Міндоходів в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Снабжения» до Південної митниці про визнання дій незаконними, в порядку перегляду по цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Калашнікова
О.В. Кравцов
К.Г. Леонтович
А.О. Логвиненко