28 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду від 30 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної Казначейської Служби України про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2 917,31 грн. та моральної шкоди в розмірі 17 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду від 30 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове. Апелянт посилався на порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи в зв'язку з чим, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, судом була винесена ухвала про розгляд справи у їх відсутності. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Справа № 757/26500/13
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10946/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач наказом в.о. начальника Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Кіровоградській області від 08 грудня 2005 року №303 звільнений з військової служби. Після звільнення звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь грошової компенсації за не отримане речове майно. Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2009 року у задоволенні його позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01 листопада 2013 року вищезгадана ухвала суду залишена без змін (ар.с.14-15). Позивач не згодний з вищезгаданими рішеннями судів та вважає їх неправосудними та такими, що заподіяли йому матеріальну та моральну шкоду, яку просить стягнути з Держави Україна, в особі відповідача, на свою користь.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що при висуванні вимог щодо відшкодування майнової та не майнової шкоди позивачу необхідно довести перш за все факт її заподіяння, противоправну поведінку відповідача та надати докази на підтвердження розміру матеріальної та моральної шкоди.
Враховуючи, що ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову правильними.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в апеляційному суді, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Печерського районного суду від 30 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Т.О. Невідома
А.А. Пікуль