28 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі: Бережняк Н.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житлово-будівельний кооператив «Дельфін» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири,
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 218,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000 грн., завданої внаслідок залиття квартири.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4 374 грн. 24коп., витрати по оплаті послуг спеціаліста в сумі 600 грн., моральну шкоду в сумі 200 грн. та судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп., а всього на загальну суму 5 661 грн. 44 коп. В решті заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити в повному обсязі. Апелянт посилалась на порушення норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання представник відповідача та відповідач не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, у зв'язку з чим колегією суддів відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України була винесена ухвала про розгляд цієї справи у їх відсутності.
Справа № 755/10218/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10988/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У силу ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.06.2014 року, посвідченим державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2014 року (а.с. 77-79). 01.06.2013 року мешканці квартири АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_2 залили квартиру АДРЕСА_1, причиною чого, згідно з актом комісії ЖБК «Дельфін» (а.с. 10-11). була несправність крану, який веде до пральної машини у квартирі відповідача. Відповідно до звіту Центру експертної оцінки майна та смети, встановлена вартість матеріальної шкоди, завданої власнику ОСОБА_1 зазначеної квартири, становить 5 218,00 грн. (а.с. 13-19).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що винними діями відповідачки позивачу, як власнику житла, була заподіяна моральна шкода, яка полягає в проживанні в незручних умовах, що призвело до порушення його життєвого укладу; істотних вимушених негативних змін у житті, що також порушило нормальні життєві зв'язки, змусило позивача витрачати час на оформлення документів, складання висновку спеціаліста, звернення за правовою допомогою до суду.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції, зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача, а тому саме вона повинна відшкодувати матеріальну шкоду .
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди .
Згідно з вимогами ст.23 ЦК України потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи, що у зв'язку з залиттям квартири позивач зазнав негативних наслідків пов'язаних з ремонтом останньої, колегія суддів вважає зауваження апелянта на незаконне стягнення моральної шкоди в розмірі 200,00 грн. безпідставним.
Також необґрунтованим , на думку колегії суддів є посилання на безпідставність стягнення з неї витрат, яких позивач поніс у зв'язку з проведенням завданих залиттям квартири збитків, оскільки це суперечить матеріалам справи , а саме товарному чеку №1 від 01.07.2013 року (а.с.12) .
Посилання ОСОБА_2 на те, що із-за будівництва багатоповерхівок в безпосередній близькості до будинку АДРЕСА_1 відбувається його руйнування, та просідання ґрунту без ознак стабілізації, саме із-за цього відбуваються перекоси в трубах та прориви в трубах централізованого водопостачання, спростовуються матеріалами справи.
З тексту пояснювальної записки ЖБК «Дельфін» від 05.06.2013 року зазначено, що у квартирі відповідача відбувся прорив холодної труби, що з'єднується з краном від пральної машини, причиною прориву став завищений тиск у системі (а.с. 135) та відповідно до акту комісії ЖБК «Дельфін» причиною прориву є несправність крану, який веде до крану пральної машини, власник, яка знала , що кран не справний, не перекрила загальний кран (а.с. 10).
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Отже, апелянт повинна була перекриттям крану, що веде до пральної машини, забезпечити безпеку як своєї оселі так і квартир своїх сусідів.
Таким чином, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апелянт не надала переконливих доказів, які б спростовували правильність висновків суду.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч.1. ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Т.О. Невідома
А.А. Пікуль